Словник Української
1. (у складних прикметниках) Власна назва, що вказує на належність до конкретної особи, історичної постаті або літературного персонажа (напр., петрове бароко, шевченківський стиль, гамлетівська сумнівність).
2. (рідко, у спеціальних термінах) Власна назва, що позначає категорію, поняття, назване на честь певної особи (напр., одиниця виміру “ньютон”).
1. (у біології, систематиці) Конкретний живий організм, окремий екземпляр, індивід як представник певного виду, роду тощо; особина.
2. (у лінгвістиці, термінології) Окреме слово, лексична одиниця, що розглядається з точки зору її форми, значення та вживання.
3. (рідко, у загальному вжитку) Окрема, самостійно існуюча особа або предмет; індивід.
1. (у складі термінологічних сполучень) Належний, властивий конкретній особі; індивідуальний, персональний (напр., особій рахунок, особій ключ).
2. (заст.) Те саме, що особливий; відмінний від інших, незвичайний.
1. Конкретний живий організм, окремий представник рослинної, тваринної чи іншої живої природи, що існує як самостійне ціле.
2. Людина як окремий індивід, що володіє сукупністю соціальних і психічних якостей, що відрізняють її від інших; особа.
3. У граматиці: категорія, що вказує на учасника мовлення (1-ша особа — той, хто говорить; 2-га — той, до кого звертаються; 3-тя — той, про кого йдеться).
1. Який належить окремій особі, стосується її безпосередньо; індивідуальний.
2. Призначений для певної особи, пов’язаний з її приватним життям; приватний.
3. Який здійснюється самою особою, без посередників; безпосередній.
4. (У граматиці) Стосовний до категорії особи (наприклад, про займенник або дієслівну форму).
1. Який стосується особистості, пов’язаний з нею; властивий, притаманний конкретній людині як індивідуальності з її внутрішніми якостями, світоглядом і переживаннями.
2. Який виражає індивідуальність людини, її внутрішній світ; суб’єктивний.
3. У психології: який стосується особистості як об’єкта вивчення або формування (наприклад, особистісні властивості, особистісний ріст).
1. У спосіб, що стосується внутрішнього світу, якостей, переживань та унікальних властивостей конкретної людини; з точки зору її індивідуальності.
2. У спосіб, що виражає глибоке, безпосереднє ставлення або залученість самої особи; суб’єктивно, зацікавлено.
особистість — конкретна людина як представник суспільства, що володіє сукупністю соціально значущих рис, які реалізуються в суспільному житті та індивідуальній поведінці.
особистість — людина з яскраво вираженою індивідуальністю, творчим початком, значними досягненнями та високими моральними якостями, що має авторитет у суспільстві.
особистість — у філософії та психології: стійка система соціально значущих рис, що характеризують індивіда як члена суспільства, продукт суспільного розвитку та включення людини в систему соціальних відносин.
1. Безпосередньо, без посередників, сам; власною персоною.
2. Стосовно певної особи, без узагальнень; індивідуально, персонально.
3. (У функції вставного слова) На власну думку, зі свого боку; як на мене.
1. Пов’язаний з одноосібним прийняттям рішень керівником (командиром) без належного врахування думки колегіальних органів або підлеглих, що характеризує авторитарний стиль управління.
2. Властивий системі управління, заснованій на беззаперечному підпорядкуванні волі одного керівника (командира) та особистій відповідальності за віддані накази.