Значення
- (Юриспруденція) –
(у складі термінологічних сполучень) Належний, властивий конкретній особі; індивідуальний, персональний (напр., особій рахунок, особій ключ).
- (Лінгвістика) –
(заст.) Те саме, що особливий; відмінний від інших, незвичайний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я особ'ю, ти особ'єш, він особ'є, ми особ'ємо, ви особ'єте, вони особ'ють