Словник Української
1. (у спеціальному вживанні) Створювати осередки (організаційні, керівні, ідеологічні тощо) на певній території аред серед певної групи людей; формувати мережу таких осередків.
2. (переносно) Зосереджувати, накопичувати, збирати в одному місці або навколо одного центру (ідей, знань, явищ, ресурсів тощо).
1. (у спеціальному вживанні) Збиратися, концентруватися в одному місці, утворювати осередок; локалізуватися.
2. (переносно) Зосереджуватися, накопичуватися в чомусь одному, знаходити свій центр або основну точку прикладення сил.
1. Який є центром, осередком чогось; сконцентрований у певному місці або навколо певного ядра.
2. У геології: що має у своєму складі осередки, зерна іншого мінералу або породи.
1. Процес створення осередку (центру, ядра) чогось; об’єднання навколо певного центру, ідеї або організації.
2. У математиці та статистиці: метод знаходження середнього значення (середньоарифметичного, середньозваженого тощо) ряду величин; узагальнення, зведення до середнього показника.
3. У техніці та обробці даних: згладжування, усунення випадкових відхилень у послідовності даних або сигналів шляхом заміни кожного значення на середнє з його сусідів.
1. Зробити щось центральним, основним, надати чомусь провідного значення; сконцентрувати увагу, зусилля навколо певної ідеї, явища або дії.
2. (У процесі, структурі) Помістити в центр, зробити осередком, основним елементом, навколо якого відбуваються події або функціонує система.
1. (у філософії, особливо в контексті вчення Володимира Винниченка) Набути характеру, властивостей осередку (центру, ядра); стати центральним, основним, провідним початком у процесі розвитку системи, суспільства чи особистості.
2. (переносно) Зосередитися, сконцентруватися навколо певного ідеї, принципу чи мети, об’єднатися навколо спільного центру.
1. Який розташований у середині чогось, займає центральне положення.
2. Який є головним, основним, найважливішим у чомусь; центральний.
3. У географічних назвах: розташований у середині певної території або між іншими об’єктами (напр., осередня частина острова).
1. Процес створення осередків (невеликих організаційних груп, центрів діяльності) у різних сферах суспільного життя, зокрема в політичній, культурній або громадській роботі.
2. У статистиці та математиці — те саме, що усереднення; знаходження середнього значення, приведення до середньої величини.
1. Робити осередком, центром чогось; зосереджувати в одному місці або навколо однієї ідеї, особи тощо.
2. (у математиці, статистиці) Знаходити середнє значення; обчислювати середню величину.
1. (про явища, процеси) Зосереджуватися, накопичуватися в певному місці, точці або навколо певного центру; набувати вираженого центру.
2. (перен., про увагу, думки, почуття) Ставати зосередженим на чомусь одному, спрямовуватися на конкретний об’єкт або мету.