Словник Української
1. Фізико-хімічна властивість дисперсних систем, що характеризує здатність частинок дисперсної фази осідати (седиментувати) під дією сили тяжіння або відцентрової сили, відокремлюючись від дисперсійного середовища.
2. У техніці та промисловості — показник, що визначає швидкість та ефективність випадання твердих частинок (наприклад, пилу, мулу, суспензій) з газу або рідини в процесах очищення, фільтрації або відстоювання.
1. Процес дії за значенням дієслів “осаджувати” та “осаджуватися”; утворення осаду, накопичення твердих частинок на дні рідини внаслідок їх сповільнення або зупинки під дією сили тяжіння.
2. (у техніці, металургії) Процес виділення твердої фази з розчину або розплаву, наприклад, при кристалізації металів або отриманні осадів хімічним шляхом.
3. (переносно) Процес заспокоєння, вгамування когось або чогось; приведення до стану рівноваги.
1. Те саме, що осадити — змушувати щось опуститися, спуститися вниз або стати на місце; стримувати, зупиняти.
2. Перен. Умовляти, спонукати когось до розсудливості, зменшення зарозумілості або надмірних вимог; вгамовувати.
3. Техн. Викликати випадання речовини з розчину у вигляді осаду; здійснювати осадження.
4. Розм. Докоряти, дорікати комусь за щось; читати нотацію.
1. Відокремлюватися від рідини та опускатися на дно або на поверхню чогось (про частинки твердих речовин).
2. Випадати у вигляді осаду, кристалізуватися (про речовини в розчинах).
3. Поступово накопичуватися, утворювати шар чогось (про пил, мул, сніг тощо).
4. Зменшуватися в об’ємі, ущільнюватися, стискатися (про ґрунт, будівельні матеріали).
5. Перен. Ставати спокійнішим, стриманішим; заспокоюватися після хвилювання, запалу.
1. Той, хто осаджує когось, звинувачує або докоряє за щось; обвинувач, докорювач.
2. (техн.) Пристрій або речовина, що використовується для осадження (виділення з розчину, суспензії тощо) твердих частинок або домішок; коагулянт.
1. (у хімії, медицині) Те, що викликає осадження, утворення осаду; речовина, що призводить до випадання речовини з розчину у вигляді твердих часток.
2. (у техніці, металургії) Те, що сприяє осіданню, вилученню твердих частинок із газу або рідини (наприклад, про осаджуючий фільтр, агенти).
1. Змусити когось або щось спуститися вниз, опуститися, зупинитися на певному місці; примусово встановити десь.
2. У хімії та техніці: викликати випадання осаду з розчину, рідини або газоподібного середовища.
3. Різко зупинити, стримати когось, зробити різку заувагу з метою припинити чиюсь дію або висловлювання.
4. У військовій справі: оточити, взяти в облогу (фортецю, місто тощо).
5. Заст. Посадити (рослину).
1. Відокремитися від рідини та опуститися на дно або на поверхню чогось (про тверді частинки).
2. Випасти з повітря та покрити поверхню (про атмосферні опади — сніг, іній тощо).
3. Перен. Стати спокійнішим, стриманішим; заспокоїтися після збудження.
4. Розм. Оселитися, влаштуватися для проживання в якомусь місці.
5. Тех. Ущільнитися, утрамбуватися під дією власної ваги або зовнішнього тиску (про ґрунт, насипні матеріали).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
2. (спец.) Процес осідання, опускання ґрунту або будівельних конструкцій під власною вагою або під навантаженням; величина такого опускання.
1. (у біології, істор.) Застаріла вчення про внутрішню, запрограмовану спрямованість еволюції живих організмів, що відбувається незалежно від впливу зовнішнього середовища.
2. (у геології) Теорія про прямолінійний, спрямований розвиток Землі та її оболонок, який відбувається за власними, внутрішніми законами.