Значення
- (Лінгвістика) –
Той, хто осаджує когось, звинувачує або докоряє за щось; обвинувач, докорювач.
- (Техніка) –
(техн.) Пристрій або речовина, що використовується для осадження (виділення з розчину, суспензії тощо) твердих частинок або домішок; коагулянт.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. осаджувач, р. осаджувача, д. осаджувачеві, з. осаджувач, о. осаджувачем, м. осаджувачеві, к. осаджувачу