Словник Української
Одернуватися — рідковживана форма дієслова «одягатися», що означає одягнути на себе якийсь одяг, покривало або щось подібне; вбратися у щось.
Одернуватися — застаріла форма дієслова «одерти» у значенні зняти, стягнути (наприклад, шкіру), часто у пасивному стані: бути зодраним, обдертим.
1. Місто в Україні, адміністративний центр Одеської області, великий морський порт, промисловий, культурний та науковий центр на узбережжі Чорного моря; засноване 1794 року на місці турецької фортеці Хаджибей.
2. Одеська область — адміністративно-територіальна одиниця на півдні України, центром якої є місто Одеса.
3. (У переносному значенні) Про місце, що асоціюється з особливим, часто жартівливим, життєрадісним та дотепним колоритом, характерним для Одеси та її мешканців.
1. Мешканець або уродженець міста Одеси.
2. Переносно: типовий представник місцевого населення, що має характерні риси, притаманні жителям Одеси, зокрема відомий своєю дотепністю, гумором та особливим мовним колоритом.
Одеси́ти — історична назва мешканців або уродженців міста Одеси, що вживалася переважно в XIX — на початку XX століття.
Одеси́ти — заст. множина від іменника «одесит», який є архаїчним синонімом сучасного «одесит» (мешканець Одеси).
1. Жінка або дівчина, яка народилася або постійно мешкає в місті Одеса.
2. (переносно) Жінка, яка своєю поведінкою, гумором або світоглядом уособлює характерний колорит та менталітет, притаманний жителям Одеси.
1. (вживається переважно у виразі “сидіти одесную”) — по праву руку, з правого боку; у значенні почесного місця (запозичене з церковнослов’янської мови, де означає “праворуч”).
2. (переносно, книжн.) — у становищі найближчого помічника, довіреної особи або того, кому надано особливу честь та повагу.
1. Стосунок до міста Одеса, пов’язаний з ним, що існує або створений у цьому місці.
2. Характерний для Одеси, її жителів або культури, що має особливості, притаманні цьому місту.
3. Належний до Одеси або до Одеської області, що стосується цієї адміністративно-територіальної одиниці.
1. (від фр. eau de chaux — «вапняна вода») — архітектурний термін для позначення неглибокого каналу або жолоба, який традиційно використовувався для відведення води від фундаментів будівель, зокрема в класичній та садово-парковій архітектурі.
2. (від фр. eau de chaussée — «вода з мостової») — історична назва невеликого відкритого водовідвідного каналу вздовж дороги або вулиці для стоку дощових вод.
1. (в ісламі) ритуальне паломництво до Мекки, яке здійснюють мусульмани за певних умов; хадж.
2. (в ісламі) одна з форм малого паломництва (умра), що здійснюється поза основним періодом хаджу.