Словник Української
1. Річка на півночі європейської частини Російської Федерації, що впадає в Онезьку губу Білого моря.
2. Місто в Російській Федерації, розташоване в Архангельській області, порт на річці Онега біля її гирла.
3. Затока (губа) Білого моря, в яку впадає річка Онега.
1. Стосунковий до Онеги (міста в Архангельській області Росії) або Онезького озера (озера на північному заході Росії, в Карелії, Ленінградській та Вологодській областях).
2. Стосунковий до Онезького затоки Білого моря.
1. Психічний розлад, при якому людина перебуває у стані сноподібного сп’яніння з фантастичними галюцинаціями, що нагадують сновидіння (онейричний синдром).
2. У психіатрії — один із синдромів порушення свідомості, що характеризується орієнтуванням у власній особі при втраті орієнтування в навколишньому світі, супроводжується казковими, фантастичними переживаннями та мімічною виразністю.
Онейрофренія — рідкісний психічний синдром, що поєднує ознаки онейроїду (сновидні галюцинації та фантастичне сприйняття реальності) та кататонічної шизофренії (рухові порушення, млявість або збудження).
Онейрофренія — застарілий діагностичний термін у психіатрії, який історично використовувався для позначення шизофренії з переважанням сновидних станів свідомості, дезорієнтації та кататонічних симптомів.
1. Який втратив силу, знесилений, ослаблений; немічний, безсилий.
2. Який виражає безсилля, втому або знесилення.
1. Стан, коли людина втрачає здатність рухатися або діяти через раптову втому, сильне здивування, емоційний шок або захворювання; параліч сил, знемога.
2. (медичне) Втрата або різке ослаблення рухових функцій, м’язова слабкість; парез.
Втратити мову, здатність говорити (зазвичай від сильного потрясіння, захоплення, хвороби тощо); заніміти.
Стати немічним, безсилим; втратити фізичну або душевну силу, знемогти.
Втратити мову, здатність говорити (зазвичай від сильного потрясіння, захоплення, хвороби тощо); оніміти.
Стати немічним, безсилим; втратити фізичну або душевну силу, знемогтися.
1. Займенник вказівний, який вживається для позначення предмета, який знаходиться далеко від мовця та слухача; відповідає сучасним “той”, “той самий”, “такий”.
2. Уживається як означення для виділення, підкреслення певної особи чи предмета, часто з відтінком іронії або нехтування.
3. (у складі сполучень) Входить до складу стійких виразів, таких як “оная”, “оноє”, для позначення чогось відомого, згаданого раніше або такого, що не називається прямо.
1. (геол.) Різновид глинистого сланцю, м’яка гірська порода, що легко розщеплюється на тонкі пластини; застосовується для виготовлення грифельних дощок, електродів тощо.
2. (діал.) Те саме, що олівець; стрижень із писального матеріалу (переважно графіту) у дерев’яній оболонці для письма, крейди, малювання.