Категорія: О

  • оподаткований

    Який підлягає оподаткуванню або вже обкладений податком.

  • оподатковуваний

    1. Такий, що підлягає оподаткуванню; обкладений податком або такий, що може бути обкладений податком.

    2. (У податковому праві) Про дохід, майно, операцію тощо: такий, з якого згідно із законом має бути сплачений податок.

  • оподатковуваність

    1. Властивість або стан суб’єкта (особи, організації, майна, операції тощо), що робить його об’єктом оподаткування відповідно до чинного законодавства; наявність ознак, за яких згідно із законом нараховується податок.

    2. Сукупність об’єктів (доходів, майна, операцій), які підлягають оподаткуванню в певній юрисдикції або за певною системою податків.

  • оподатковування

    Процес встановлення та стягнення податків, зборів (обов’язкових платежів) державою або іншим уповноваженим органом з юридичних та фізичних осіб.

    Сума податків, яку належить сплатити; результат обчислення податкового зобов’язання.

  • оподатковувати

    1. Стягувати податок з кого-, чого-небудь; накладати податок на когось, щось.

    2. Обкладати (прибуток, майно, операції тощо) обов’язковим державним збором (податком).

  • оподатковуватися

    Бути предметом оподаткування; підлягати обкладенню податком або митом.

  • оподаткування

    Процес встановлення та стягнення податків з фізичних і юридичних осіб державними органами.

    Система податків, зборів та обов’язкових платежів, що діє в державі на певний період.

    Сума податків, яку платник податків повинен сплатити до бюджету за певний період (розмовне значення).

  • оподаткувати

    1. Підлягати оподаткуванню; накладати податок або податки на кого-, що-небудь.

    2. Стягувати податок з кого-, чого-небудь; обкладати податком.

  • оподаткуватися

    1. (про доходи, майно тощо) Підлягати оподаткуванню, бути обкладеним податком.

    2. (про особу або організацію) Ставати платником податків у зв’язку з отриманням доходу, володінням майном тощо; набувати зобов’язання сплачувати податок.

  • оподельдок

    1. (мед., іст.) Лікарський засіб у вигляді мазі або пластира для зовнішнього вживання, що містить опій, застосовувався як знеболювальний та протизапальний засіб.

    2. (перен., розм., заст.) Щось, що заспокоює, втихомирює або створює ілюзію благополуччя, часто з відтінком несхвалення (наприклад, про пусті обіцянки, відволікаючі дії).