Словник Української
1. Дія за значенням дієслова “ополіскувати” — обмивання, очищення рідиною (переважно водою) поверхні чогось, наприклад посуду, рота, рани.
2. (у техніці, медицині) Процес обробки чогось потоком рідини для очищення, дезінфекції або охолодження.
3. (сільське господарство) Змив, винесення водою (дощовою або талою) родючих частинок ґрунту, що призводить до зменшення його родючості; левігування.
1. Обмивати, промивати водою або іншою рідиною, зазвичай для очищення від залишків мила, піни, бруду тощо.
2. (у спеціальному вживанні) Піддавати обробці рідиною (наприклад, розчином ліків, антисептиків) порожнину тіла, рану або певний орган з лікувальною чи профілактичною метою.
1. (про рідину) Розлитися, пролитися, вийти з посудини через необережність або похитуючи її.
2. (розм.) Обмитися, оббризкатися водою або іншою рідиною під час миття, полоскання тощо.
1. (діал.) Оселитися, облаштуватися на певному місці для життя або тривалого перебування; влаштувати свій побут.
2. (перен., діал.) Зайняти певне становище, влаштуватися в суспільстві чи колективі; пристосуватися до умов.
1. (діал.) Невеликий лісовий масив, галявина серед лісу, перелісок.
2. (діал.) Відкрите місце, полянка на узліссі або серед лісу.
3. (діал.) Невеликий загін, ділянка лісу, відокремлена від основного масиву.
1. Рідкісне діалектне позначення для невеликого лісового масиву, гаю або заростей, часто з підкресленням їх ізольованості чи окремішності в рельєфі місцевості.
2. Застаріла або регіональна назва для палиці, довгого ціпка або кілка, який використовують для підтримки при ходьбі або для інших господарських потреб.
1. Наповнити щось рідиною або сипкою речовиною до країв, зробити повним.
2. (переносно) Наситити, наповнити якоюсь якістю, відчуттям або вмістом.
3. (діалектне) Огородити, обнести тином, парканом; облагородити ділянку.
1. Набрати повноти, стати повним, огрядніти (про людину або тварину).
2. Стати рясним, багатим, наповнитися чимось (переносно, про майно, достаток тощо).
3. Застаріле: наповнитися, переповнитися (рідко вживається у прямому значенні).
Ополоничок — власна назва невеликого полонинського урочища, яке розташоване на південно-західних схилах гірського масиву Чорногора в Українських Карпатах, між вершинами Бребенескул і Гутин Томнатик.
Ополоничок — власна назва одного з витоків річки Білої Тиси, що бере початок у однойменному урочищі на Чорногорі.
1. Гідронім — назва кількох річок в Україні, зокрема правої притоки річки Случ (басейн Дніпра), що протікає у Хмельницькій та Рівненській областях.
2. Топонім — назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села у Рівненській області.
3. Загальна назва неглибокої водойми, залишеної після повені або розливу річки; заплава, стариця, плавня (уживається переважно в західних регіонах України).