1. На деякій відстані, неблизько, осторонь, дещо далі від чогось або когось.
2. У переносному значенні: у відчуженні, осторонь від якихось справ, подій або інтересів.
Категорія: О
-
опозиціоніст
1. Особа, яка належить до опозиції, тобто політичної сили, що протистоїть правлячій партії чи режиму, критикує їх дії та пропонує альнативні рішення.
2. У ширшому значенні — людина, яка заперечує проти панівних поглядів, офіційної політики або загальноприйнятих норм у будь-якій сфері суспільного життя.
-
опозиціоністка
Жінка, яка належить до опозиції, перебуває в опозиції до чинної влади, політичного курсу, ідеології тощо.
-
опозиція
1. Політична сила (партія, рух, об’єднання), яка діє в межах закону та виступає проти політики правлячої влади, пропонуючи альтернативні програми та рішення.
2. Протистояння, протидія, опір чомусь; стан протилежності або суперечності між кимось, чимось.
3. У астрономії — таке взаємне розташування двох небесних тіл, коли їх довготи відрізняються на 180°; протистояння (наприклад, опозиція планети до Сонця).
4. У логіці та лінгвістиці — протиставлення, співвідношення між одиницями мови (наприклад, фонемами) або поняттями, що виявляють суттєві відмінності.
5. У шахівницях — взаємне розташування королів, при якому вони стоять на одній вертикалі, горизонталі або діагоналі, розділені непарною кількістю полів.
-
опойковий
1. Прикметник, який утворений від слова «опойок» (старовинна назва опалювального пристрою, печі з глини або цегли, що використовувався в селищах); стосовний до конструкції, матеріалу або функціональних ознак такої печі.
2. (Історичне, діалектне) Що стосується традиційних способів опалювання або глиняних печей, пов’язаний з цією технікою будівництва та експлуатації.
-
опойок
1. (географія) Невеликий острів на річці, утворений розгалуженням русла або наносними відкладеннями, що зазвичай порослий чагарниками або лісом.
2. (діалектне) Відокремлена, невелика ділянка лісу серед поля або на узліссі; галявина, лісова поляна.
-
опока
1. Легка, пориста гірська порода, що складається переважно з опалу, використовується як абразивний та адсорбційний матеріал, а також у будівництві.
2. (заст.) Форма для виливки металевих виробів (звичайно з піску та глини); також пристрій для їх складання та кріплення.
3. (перен., розм.) Важка, незручна, обтяжлива ситуація або стан; халепа, скрута.
-
опоковий
1. Стосовний до опоки (осадової гірської породи), пов’язаний з нею або зроблений з неї.
2. Стосовний до села Опоків (назви кількох населених пунктів в Україні), пов’язаний з ним.
-
ополистий
1. Прикметник, що походить від назви історичної області Опілля — території на межі сучасних Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей; стосується Опілля, характерний для цієї місцевості.
2. (У значенні загального терміна) Що має особливості рельєфу, ґрунтів або природних умов, властивих Опіллю; наприклад: ополисті ґрунти, ополистий ландшафт, ополистий край.
-
ополісканий
1. (Про воду) така, що пройшла процес поліскування — очищення від домішок шляхом відстоювання та зливання.
2. (Про сіль) така, що пройшла промислове очищення від домішок (зокрема, гіпсу) шляхом розчинення у воді та випарювання; рафінована.