Древослів

Словник Української Мови

Категорія: О

  • оповіщати

    1. Повідомляти когось про щось, доводити до чиєїсь відомості, зазвичай офіційно або публічно.

    2. Оголошувати, проголошувати щось, робити загальновідомим.

    3. Попереджати про щось, сигналізувати (наприклад, звуком або знаком).

  • оповіщатися

    1. (застаріле) Повідомлятися, сповіщатися; отримувати відомості, інформацію про щось.

    2. (діал.) Домовлятися, умовлятися про щось із кимось.

  • оповіщений

    Оповіщений — такий, що має стосунок до Оповіщі, стосується Оповіщі (села в Україні, зокрема в Івано-Франківській області).

  • оповіщення

    1. Дія за значенням дієслова “оповістити”; повідомлення, сповіщення когось про щось.

    2. Офіційне письмове або усне повідомлення, сповіщення; документ, який містить таке повідомлення.

    3. Технічний сигнал, сповіщення (часто звукове або візуальне), що інформує про певну подію, стан або необхідність дії (наприклад, в комп’ютерних системах, мобільних додатках).

  • оповіщування

    1. Дія за значенням дієслова “оповіщувати”; повідомлення, сповіщення когось про щось.

    2. Офіційне повідомлення, сповіщення, зазвичай у письмовій формі, що містить певну інформацію (наприклад, про подію, рішення, виклик тощо).

  • оповіщувати

    1. Повідомляти когось про щось, доводити до чиєїсь відомості, сповіщати.

    2. Офіційно або публічно оголошувати, проголошувати, робити загальновідомим.

  • оповіщуватися

    1. Отримувати повідомлення, інформацію про щось; ставати обізнаним.

    2. (у пасивній конструкції) Бути оголошуваним, доводитися до відома (наприклад, про наказ, рішення).

  • оповіщувач

    Особа або пристрій, призначений для передачі повідомлень, сигналів, попереджень або оголошень.

    Технічний пристрій (звуковий, світловий, комбінований), що призначений для подавання сигналів тривоги, сповіщення про небезпеку або інформаційних повідомлень (наприклад, пожежний оповіщувач, сирена).

    У системах охорони та безпеки — компонент, що активує сигнал при спрацюванні датчика (наприклад, руху, розбиття скла).

  • опоганений

    1. Який зазнав опоганення; осквернений, осквернілий, збезчещений, знеславлений.

    2. Забруднений, зіпсований чимось огидним, мерзенним; обмазаний, оплюгавлений.

  • опоганеність

    1. Властивість або стан того, що опоганено; забрудненість, оскверненість, оскверніння.

    2. Переносно: моральна або духовна нечистота, розбещеність, зіпсованість.