Категорія: О

  • опоганення

    1. Дія за значенням дієслова “опоганювати” — навмисне зображення когось або чогось у непривабливому, огидному вигляді; обливання брудом, дискредитація.

    2. Результат такої дії — стан, коли щось або хтось опоганений, знеславлений, осквернений.

  • опоганити

    1. Зробити поганим, непридатним для вживання; забруднити, зіпсувати.

    2. Перен. Зробити морально низьким, підлим; осквернити, збезчестити.

    3. Заст. Надати чомусь ознак поганого, злого; ототожнити з поганим.

  • опоганитися

    1. Стати поганим, нечистим, осквернитися; втратити моральну чистоту або духовну цінність.

    2. Забруднитися, стати брудним, непридатним для використання (зазвичай у переносному сенсі).

    3. (У релігійному контексті) Втратити ритуальну чистоту, стати нечистим згідно з певними віруваннями або канонами.

  • опоганіти

    1. Стати поганим, зіпсуватися, втратити якість або цінність.

    2. Стати морально низьким, безчесним; опорочитися.

    3. Стати огидним, викликати відразу.

  • опоганітися

    1. Стати поганим, зіпсуватися, втратити добрі якості (про людину, характер тощо).

    2. Стати брудним, забруднитися, опоганити себе.

    3. Осквернитися, втратити чистоту, святість (у релігійному або моральному сенсі).

  • опоганюваний

    1. Який зазнав опоганення, тобто наклепів, обмов, неправдивих звинувачень; обмовлений, оббріханий.

    2. Який став предметом зневаги, ганьби; знеславлений, зганьблений.

  • опоганювання

    1. Дія за значенням дієслова “опоганювати”; надання комусь, чомусь поганого, огидного характеру, безчестя, ганьби; дискредитація, знеславлення.

    2. Результат такої дії; стан того, що опоганено; пляма на репутації, безчестя.

  • опоганювати

    1. Робити поганим, брудним, нечистим; забруднювати, псувати.

    2. Переносно: дискредитувати, ганьбити, позбавляти доброї слави; зводити наклеп, обмовляти.

  • опоганюватися

    1. Ставати поганим, зіпсованим, втрачати добрі якості або цінність.

    2. Зазнавати осквернення, ставати опоганеним, забрудненим у фізичному або моральному сенсі.

    3. (перен.) Втрачати добру славу, честь; ганьбитися, компрометувати себе.

  • оподалік

    1. На відстані, неблизько, далеко від чогось або когось; осторонь, поодаль.

    2. У значенні прислівника: так, що знаходиться або відбувається на певній відстані; не поруч.