drevosliv.com

Словник Української

ополоник

Буква

1. Рідкісне діалектне позначення для невеликого лісового масиву, гаю або заростей, часто з підкресленням їх ізольованості чи окремішності в рельєфі місцевості.

2. Застаріла або регіональна назва для палиці, довгого ціпка або кілка, який використовують для підтримки при ходьбі або для інших господарських потреб.

Приклади:

Приклад 1:
— Владика засміявсь, аж ліс застугонів; Покликав він Фортуниху Домаху; — Ану, лиш, — каже їй, — порадуй бідолаху, Щоб між людьми і він бринів; Ти начепи йому на шию срібний дзвоник; Нехай, радіючи, хвостом вертить, Як у болоті ополоник, І дзвоником бряжчить. — Зрадів Осел, у ноги повалився, Фортуниху у рученьку лизнув І так з гори чимчикувать пустився, Що трохи шиї не звернув.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

More posts