drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • легітимність

    Легітимність — це визнання законності, правомірності або авторитету когось або чогось (наприклад, влади, інституції, рішення) з боку суспільства, що ґрунтується на моральних принципах, традиціях, згоді та вірі в справедливість його походження або дій.

    Легітимність — у політичній та правовій науці — стан або якість влади, що характеризується добровільним та свідомим визнанням її населенням як такої, що має право на управління та прийняття обов’язкових рішень, незалежно від її формальної законності (легальності).

    Легітимність — у ширшому сенсі — загальне визнання і прийняття будь-якого соціального інституту, норми, правила або порядку як справедливого, належного та такого, що має моральне право на існування.

  • легітимно

    1. Справжньо, дійсно, без підробки або обману; так, що відповідає закону, праву або визнаним нормам.

    2. На законних підставах, з дотриманням усіх встановлених процедур та вимог, що надає правомірність.

    3. Визнано або підтверджено авторитетною інстанцією, суспільством; так, що має законну силу або моральне право на існування.

  • легітимований

    1. Такий, що отримав законне визнання, підтвердження своїх прав, повноважень або статусу з боку відповідної влади, інституції або суспільства; визнаний легітимним.

    2. (У ширшому значенні) Такий, що отримав офіційне схвалення, санкцію або правове обґрунтування; уповноважений, санкціонований.

  • легітимувати

    1. Надавати чомусь законності, правомірності, визнавати щось законним, правомірним або таким, що має юридичну силу.

    2. Підтверджувати, визнавати законність прав, повноважень або статусу (особи, організації, інституції).

    3. У політичній та соціальній сфері — визнавати владу, режим, уряд або дію легітимною, тобто такою, що має суспільну підтримку та моральне право на існування.

  • легітимуватися

    1. Набувати законності, визнання згідно з чинними правовими нормами або суспільними усталеними правилами; ставати легітимним.

    2. Підтверджувати свої права, повноваження або статус через офіційні процедури, документи або суспільну згоду.

    3. (У політичному та суспільному контексті) Отримувати визнання влади, інституції або дій від населення або міжнародної спільноти через відповідність правовим, моральним або традиційним нормам.

  • легітний

    1. Який має законну силу, визнаний законом; законний, правомірний.

    2. Який відповідає загальноприйнятим нормам, правилам або стандартам; справжній, автентичний, достовірний.

    3. У переносному значенні: такий, що визнається, схвалюється суспільством або певним колом людей; що має авторитет, повагу.

  • легітно

    1. (від лат. legitime — законно) Законно, на підставі відповідних правових норм; легітимно.

    2. (перен.) Справедливо, правильно, виправдано.

  • легкий

    1. Такий, що має незначну вагу, неважкий, необтяжливий.

    2. Простий для розуміння, сприйняття, виконання або засвоєння; невибагливий, невимогливий.

    3. Покладений, що не потребує великих зусиль, напруження; невиснажливий.

    4. Поверховий, неглибокий, несерйозний (про думки, почуття, ставлення).

    5. М’який, лагідний, поблажливий (про характер, поводження).

    6. Незначний за силою, інтенсивністю; слабкий, ледь помітний.

    7. Простий за будовою, конструкцією або складом; не складний.

    8. Зручний, приємний, що спричиняє відчуття комфорту.

    9. Швидкий, жвавий, моторний (про ходу, рухи).

    10. Такой, що легко засвоюється організмом (про їжу).

    11. Нещільний, пухкий, пористий (про структуру матеріалу, ґрунт).

    12. Прозорий, тонкий, негустий (про тканину, хмари, туман).

    13. Тонкий, ніжний, делікатний (про колір, запах, звук).

    14. Який не має важких наслідків; не небезпечний, м’який (про форму захворювання, покарання).

  • легкість

    Властивість або стан того, що є легким, неважким; відсутність ваги або значної фізичної ваги.

    Відсутність труднощів, складності; простота у виконанні, здійсненні або засвоєнні чогось.

    Повітряність, невимушеність, грація у рухах, манерах або стилі.

    Поверхневість, несерйозність у ставленні до чогось; відсутність глибини або вагомості.

    У хімії та фізиці — властивість речовини, що характеризує її малу густину або питому вагу.

  • легко

    1. Без значних зусиль, напруження або труднощів; просто, неважко.

    2. Швидко, без затримок, без перешкод.

    3. Без вагань, сумнівів; без особливого роздуму.

    4. Без тяжких наслідків, серйозних неприємностей; м’яко, поблажливо.

    5. У стані спокою, без тривоги; безтурботно.

    6. (У поєднанні з дієсловами) Виражає можливість, здійсненність дії.