легітимований
[lɛɦitɪmoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:Л
Значення
- (Юриспруденція) –
Такий, що отримав законне визнання, підтвердження своїх прав, повноважень або статусу з боку відповідної влади, інституції або суспільства; визнаний легітимним.
- (Юриспруденція) –
(У ширшому значенні) Такий, що отримав офіційне схвалення, санкцію або правове обґрунтування; уповноважений, санкціонований.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. легітимований, р. легітимованого, д. легітимованому, з. легітимованого, о. легітимованим, м. легітимованім