Значення
- (Юриспруденція) –
Надавати чомусь законності, правомірності, визнавати щось законним, правомірним або таким, що має юридичну силу.
- (Юриспруденція) –
Підтверджувати, визнавати законність прав, повноважень або статусу (особи, організації, інституції).
- (Юриспруденція) –
У політичній та соціальній сфері — визнавати владу, режим, уряд або дію легітимною, тобто такою, що має суспільну підтримку та моральне право на існування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я легітимую, ти легітимуєш, він легітимує, ми легітимуємо, ви легітимуєте, вони легітимують