Значення
- (Юриспруденція) –
Який має законну силу, визнаний законом; законний, правомірний.
- (Лінгвістика) –
Який відповідає загальноприйнятим нормам, правилам або стандартам; справжній, автентичний, достовірний.
- (Соціологія) –
У переносному значенні: такий, що визнається, схвалюється суспільством або певним колом людей; що має авторитет, повагу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. легітний, р. легітного, д. легітному, з. легітного, о. легітним, м. легітнім, к. легітний