Словник Української
1. Титул правителя у тюркських та монгольських народів, а також особа, що носить цей титул; володар ханства.
2. Історичний титуд правителів окремих держав на Сході (наприклад, Кримський хан).
3. Почесний титул у деяких країнах Сходу в минулому.
1. Історична область на Близькому Сході, що приблизно відповідає території сучасних Ізраїлю, Палестинської автономії, західної Йорданії, південного узбережжя Лівану та західної Сирії, яка в давнину була заселена хананеями та відома з біблійних текстів як “Земля обітована”.
2. У Біблії — синові Хама, онукові Ноя, родоначальнику ханаанських народів, нащадки якого, згідно з біблійним переказом, населяли землю Ханаан до приходу ізраїльтян.
1. Представник стародавніх семітських племен, що населяли Ханаан (територію сучасних Палестини, Лівану та частини Сирії) у 2-1 тисячоліттях до нашої ери.
2. У біблійному контексті — житель Ханаану, якого стародавні євреї вважали чужоземцем, іновірцем або ворогом.
3. Переносно — людина, поведінка або моральні принципи якої вважаються чужими, аморальними або гріховними (зазвичай із посиланням на біблійний образ).
1. Жителька або уродженка стародавньої Ханаанської землі (історичної області на східному узбережжі Середземного моря).
2. Представниця семітських народів, що населяли Ханаан до приходу ізраїльтян.
1. Стосунковий до Ханаану — давньої історичної області на східному узбережжі Середземного моря, або до її мешканців.
2. Стосунковий до групи західносемітських народів (ханаанеїв), що населяли цю область, або до їх мов, культури та релігії.
3. У переносному значенні: розкішний, рясний, багатий (за біблійним образом Ханаану як «землі, що тече молоком і медом»).
Ханаанці — стародавні семітські племена, що населяли Ханаан (територію сучасних Ізраїлю, Палестини, Лівану та частини Сирії та Йорданії) у 2-му тисячолітті до н.е., доізраїльські мешканці цієї землі.
Ханаанці — загальна назва групи народів та міст-держав (фінікійців, амореїв, євусеїв та ін.), що сповідували спільну релігію та культуру та говорили спорідненими ханаанськими мовами.
Ханака — у мусульманських країнах, особливо в Середній Азії та на Близькому Сході: комплекс будівель (мечеть, кельї, трапезна, інші приміщення) для суфійських ченців-дервішів, який слугував релігійною обителлю, місцем їх проживання, молитви та паломництва.
Ханака — архітектурна пам’ятка, історична споруда такого типу, що збереглася до наших днів і часто має статус музею.
Ханапар — власна назва українського видавництва, заснованого у 2017 році, що спеціалізується на виданні сучасної художньої та нон-фікшн літератури, зокрема українських авторів та перекладів.
Традиційна китайська шовкова тканина з характерним блискучим лицьовим боком, що використовується для пошиття національного одягу в Середній Азії, зокрема в Узбекистані.
Вид яскравого, часто багатокольорового шовку з блиском, що виробляється переважно в Узбекистані та використовується для виготовлення халатів, тюбетійок та інших елементів традиційного костюму.