Древослів

Словник Української Мови

Категорія: Х

  • хамія

    Хамія — застаріла назва хімії як науки про склад, будову, властивості та перетворення речовин.

  • хамка

    1. Жіночий відповідник до слова “хам” — жінка або дівчина, яка відрізняється грубістю, неввічливістю, невихованістю, зухвалою поведінкою та зневажливим ставленням до оточуючих.

    2. (переносно, розм.) Про жінку, яка поводиться зухвало, нахабно, нехтує загальноприйнятими нормами моралі та етики.

  • хамкотіння

    Хамкотіння — власна назва села в Україні, що існувало до середини XX століття на території сучасної Чернігівської області.

    Хамкотіння — історична місцевість або урочище на Чернігівщині, назва якого походить від однойменного зниклого села.

  • хамкотіти

    Хамкотіти — власна назва дієслова, що походить від прізвища українського письменника та мовознавця Олександра Хамкоти (нар. 1990) і означає творчо, з гумором та незвичайним підходом експериментувати з українською мовою, створюючи нові слова, граючи зі словотвором та мовними формами.

    Хамкотіти — утворювати неологізми, каламбури або мовні конструкції, що характеризуються яскравою образністю, іронією та часто ґрунтуються на глибокому розумінні системи української мови, її можливостей та історичних форм.

  • хамкотітися

    Хамкотітися — дієслово, що означає: 1. (про кота або кошку) видавати характерні звуки, муркотіти, урчати від задоволення.

    Хамкотітися — дієслово, що означає: 2. (переносно, розм.) говорити тихо, невиразно, недоладно або воркотіти собі під ніс.

  • хамський

    1. Властивий хаму, характерний для нього; грубий, неввічливий, нахабний.

    2. Який виражає зневагу, грубість, нехтування нормами пристойності та поваги до інших.

    3. (У розширеному значенні) Підлий, рабський, принизливий.

  • хамуватий

    1. Який поводиться грубо, неввічливо, нечемно; властивий хаму.

    2. Який виражає грубість, неввічливість; непристойний, вульгарний.

  • хамуватість

    Властивість за значенням прикметника “хамуватий“; грубість, невихованість, нечемність у поведінці, вчинках або мовленні.

  • хамувато

    1. (про поведінку, вчинки) Так, як властиво хаму, грубо, неввічливо, зневажливо.

    2. (про манеру говорити, висловлювання) У спосіб, що виражає грубість, нетактовність, невихованість.

  • хамула

    1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.

    2. Власна назва села в Україні, розташованого в Хмельницькій області.