Словник Української Мови
1. Пов’язаний з кольором, що стосується кольорів або забарвлення.
2. У музиці: такий, що утворений хроматичними (півтоновими) інтервалами або включає півтони; такий, що виходить за межі діатонічного звукоряду.
3. У оптиці та фізиці: пов’язаний з кольоровістю, здатністю розкладати світло на спектральні складові; такий, що залежить від довжини хвилі (кольору).
1. Графічне зображення результатів хроматографічного аналізу, що фіксує послідовність виходу та кількісні характеристики компонентів суміші, розділених у хроматографічній колонці; зазвичай має вигляд кривої з серією піків на діаграмі, де вісь абсцис відповідає часу виходу (або об’єму рухомої фази), а вісь ординат — концентрації або іншому сигналу детектора.
2. У ширшому сенсі — будь-який протокол (у вигляді діаграми, спектра або зображення), отриманий як результат реєстрації сигналу від детектора в процесі хроматографії.
Хроматограф — аналітичний прилад для розділення та визначення компонентів суміші речовин шляхом хроматографії, заснований на різній швидкості переміщення їх у системі рухома фаза — нерухома фаза.
Хроматограф — фахівець з хроматографії, науковець або інженер, що займається розробкою або застосуванням хроматографічних методів аналізу.
1. Стосунний до хроматографії, властивий їй; призначений для хроматографії.
2. Отриманий, здійснений або досліджений за допомогою хроматографії.
1. Фізико-хімічний метод розділення та аналізу сумішей речовин, заснований на різному розподілі їх компонентів між двома фазами — нерухомою (сорбентом) і рухомою (газом або рідиною), що переміщується через нерухому.
2. Назва наукової дисципліни, що вивчає теорію та практику зазначеного методу.
1. (про речовину) такий, що був підданий хроматографії — методу розділення та аналізу сумішей, заснованому на різниці у розподілі їхніх компонентів між двома фазами (нерухомою та рухомою).
2. (про результати аналізу) отриманий за допомогою хроматографічного методу.
Хроматоліз — у цитології: розчинення або зникнення базофільної речовини (хроматину) в ядрі клітини, що спостерігається при її пошкодженні, втомі або переродженні.
Хроматоплазма — у цитології: барвлена (кольорова) частина протоплазми клітини, що містить пігменти, на відміну від безбарвної гіалоплазми.
Хроматополярографія — це фізико-хімічний метод аналізу, що поєднує принципи хроматографії та полярографії для розділення та визначення речовин, зокрема тих, що здатні до електрохімічного відновлення на ртутному крапельному електроді.
Хроматоскоп — оптичний прилад для спостереження та дослідження кольорових явищ, зокрема для аналізу спектрів або демонстрації ефектів змішування кольорів.
Хроматоскоп — застаріла назва пристрою (хроматоскоп Гершеля), що використовувався в астрономії для візуального спостереження кольорових явищ на Сонці, наприклад, сонячних плям.
Хроматоскоп — у техніці кінематографа початку XX століття: пристрій для отримання кольорового кінозображення шляхом послідовної зміни кольорових світлофільтрів під час проекції.