Категорія: Х

1. Сіль хромової кислоти, що містить аніон CrO₄²⁻ (наприклад, калію хромат K₂CrO₄).

2. Мінерал класу хроматів, природна сіль хромової кислоти (наприклад, крокоїт — природний свинцевий хромат).

Хроматермографія — аналітичний метод, що поєднує хроматографію з програмованим нагріванням колонки, завдяки чому підвищується роздільна здатність та прискорюється вихід важкокиплячих компонентів суміші.

1. У музиці: звуки, що утворюють хроматичний звукоряд, тобто послідовність усіх дванадцяти півтонів у межах октави.

2. У хімії та фізиці: солі хромових кислот, зокрема хромати металів (наприклад, хромат калію).

Хроматида — одна з двох однакових копий молекули ДНК, що утворюються під час реплікації та з’єднані центромерою, разом складають хромосому.

1. (у хімії) Процес насичення або обробки хромом або сполуками хрому, що надає матеріалу (наприклад, металу) підвищену твердість, корозійну стійкість або декоративне покриття.

2. (у технології) Процес нанесення тонкого шару хрому на поверхню металевих виробів для захисних, зносостійких або декоративних цілей; хромування.

3. (у музиці) Насичення музичного твору хроматичними інтервалами, хроматичними ходами; застосування хроматизму.

Хроматоскопія — метод дослідження речовин, заснований на спостереженні за кольором розчинів або сорбованих шарів для якісного та кількісного аналізу.

Хроматоскопія — застаріла назва колориметрії, тобто фізико-хімічного методу вимірювання концентрації речовин у розчинах за інтенсивністю їх забарвлення.

1. (у біології) Пігментна клітина або органела в цитоплазмі одноклітинних організмів, рослин та тварин (наприклад, у хроматофорному шарі шкіри земноводних, плазунів, риб, головоногих молюсків), що містить пігменти (меланін, каротиноїди тощо) і здатна змінювати забарвлення організму.

2. (у ботаніці) Загальна назва забарвлених пластид у клітинах рослин, таких як хлоропласти (зелені), хромопласти (жовті, оранжеві, червоні) та інші.

1. (у біології) Пігментні клітини або органели в цитоплазмі клітин тварин, рослин і мікроорганізмів, що містять пігменти (меланін, каротиноїди, птерини тощо) та здатні змінювати забарвлення організму.

2. (у зоології) Спеціалізовані клітини з мікроворсинками в шкірі головоногих молюсків (наприклад, восьминіг, кальмар), що містять пігменти різних кольорів і можуть швидко змінювати свій розмір під впливом нервових імпульсів, забезпечуючи мінливе забарвлення тіла.

3. (у ботаніці) Загальна назва пігментованих пластид у клітинах рослин, таких як хлоропласти (зелені), хромопласти (жовті, оранжеві, червоні) та інші.

Хроматрон — власна назва кольорової телевізійної системи, розробленої американською компанією Chromatic Television Laboratories у середині XX століття, яка використовувала окремі електронні прожектори для кожного з трьох основних кольорів (червоного, зеленого, синього) та одну спільну фокусуючу лінзу.

Хроматрон — власна назва конкретного типу кінескопа (електронно-променевої трубки), створеного для реалізації однойменної системи кольорового телебачення, що відрізнявся складною трьохпроменевою конструкцією з єдиним маскою-сіткою.

Хроматування — технологічний процес обробки поверхні металів (переважно цинку, кадмію, алюмінію або їх покриттів) розчинами або розплавами сполук хрому з метою створення захисного шару, що підвищує корозійну стійкість, покращує зчеплення фарби з основою або надає декоративного вигляду.

Хроматування — утворення на поверхні металу тонкої плівки, що складається переважно з нерозчинних сполук хрому, яка може мати різне забарвлення (безбарвне, жовте, оливкове, золотисте тощо) залежно від технології та складу обробки.