Словник Української Мови
Видобувати різкий, тріскучий звук при розламуванні, роздавлюванні або розгризанні чогось твердого та крихкого (наприклад, сухого гілля, льоду, сухаря).
Видавати характерний тріск, скрип (про речі, явища); тріщати, скрипіти (наприклад, про морозний сніг під ногами, сухе дерево).
Хрускотітися — діалектне дієслово, що означає розсипатися з характерним хрускотом, тріщати або лускатися під час руйнування (наприклад, про сухе гілля, солому тощо).
Хрускотливий — такий, що видає характерний різкий, тріскотливий звук при натисканні, розламуванні або ходьбі (наприклад, про сніг, сухе гілля, твердий печиво).
Хрускотливість — властивість за значенням прикметника «хрускотливий»; характерний звук, що нагадує хрускіт або тріск.
Хрунькання — діалетальний варіант слова хрумкання, що означає характерний звук, який виникає при розкушуванні або роздавлюванні чогось твердого та крихкого (наприклад, сухаря, льоду, цукерки).
Хрунькання — образлива назва самого процесу їди, коли людина їсть щось, що гучно хрустить, або взагалі сама їжа з такими властивостями.
1. Видавати характерний хрускіт, хрумливі звуки під час розкушування, роздавлювання або розтирання чогось твердого зубами (наприклад, цукру, льоду, огірка).
2. Розмовно-експресивне: їсти щось тверде, хрумке, зі звуком (часто з відтінком насолоди).
3. Переносно: робити щось із силою, рішучістю, зламати або подолати щось із характерним звуком або легко.
1. (розм.) З силою вдарятися, падати з характерним звуком, що нагадує тріск або хруст.
2. (перен., розм.) Вступати у конфлікт, сутичку, бійку; битися.
1. (діал.) Швидкий, різкий рух; поштовх, удар.
2. (діал.) Звук, що виникає від такого руху; тріск, хрускіт, глухий удар.
3. (діал., рідко) Те саме, що хрупавий — крихкий, ламкий.
Хрупання — дія за значенням дієслова хрупати; характерний звук, що виникає при розкушуванні, розламуванні чогось твердого та крихкого (наприклад, сухаря, льоду, снігу під ногами).
Хрупання — переносно: різке, рішуче спростування, розвінчання чогось, розгромна критика (наприклад, хрупання теорій, аргументів).
1. Видавати характерний різкий звук (найчастіше тріскучого характеру) під час розкушування, роздавлювання або розламування чогось твердого та крихкого (наприклад, сухаря, льоду, твердого печива).
2. Їсти щось тверде та крихке, що видає такий звук (хрупати огірки, хрупати цукерки).
3. Роздавлювати, ламати щось тверде зубами або під ногами, супроводжуючи це характерним звуком (хрупати насіння, хрупати мерзлу землю).
4. Перенісне значення: говорити щось різко, рішуче, категорично (розмовляти, хрупаючи словами).