Словник Української Мови
1. Ухопити, схопити кого-, що-небудь; взяти в руки, охопити руками.
2. Розм. Швидко взяти, забрати, привласнити собі щось (часто недозволеним способом).
3. Розм. Раптово охопити, обхопити (про почуття, стан тощо).
4. Розм. Піймати, спіймати когось на місці вчинення чого-небудь.
1. Різко, несподівано взятися, схопитися за щось руками, вхопитися.
2. Розпочати щось робити швидко, енергійно, з захопленням; кинутися, взятися за щось.
3. (розм.) Вступити у бійку, сутичку; схопитися з кимось.
Хопі — власна назва індіанського народу, що проживає на північному сході штату Аризона (США), а також їх мови (належить до юто-ацтекської сім’ї).
Хопі — традиційна назва стилізованої ляльки-фігурки, що виготовляється представниками народу хопі з коренів, дерева або каменю для ритуальних цілей або як сувенір.
1. Хопта — власна назва річки в Україні, лівої притоки Псла, що протікає територією Сумської області.
2. Хопта — власна назва села в Україні, розташованого в Сумській області, на берегах однойменної річки.
1. Колектив співаків, що виконують музичний твір одночасно; музичний ансамбль, що складається з таких співаків.
2. Музичний твір або частина великого вокально-інструментального твору (наприклад, ораторії, кантати), призначені для виконання таким колективом.
3. У театрі давньої Греції: група виконавців (співаків, танцюристів), що брала участь у драматичному дійстві, коментуючи події.
4. У православному храмі: місце навпроти вівтаря, де під час богослужіння розташовуються співаки та читці.
5. Перен. Про багатоголосе, одночасне звучання чого-небудь (наприклад, хор голосів, хор лайки).
1. У давньогрецькій архітектурі — головна частина християнського храму, вівтарний простір, розташований на сході будівлі, часто підвищений та відокремлений іконостасом.
2. У західноєвропейській церковній архітектурі — галерея або балкон у храмі, де розміщувалися співаки, музиканти або почесні відвідувачі.
3. У православному храмі — місце для хору (співаків), зазвичай розташоване на балконах (хорах) біля вівтаря або на західній стороні.
Хорагічний (від грец. χορηγός — хорег, керівник хору) — стосовний до хорегії, тобто до організації та фінансування театральних постановок, зокрема хору, у Стародавній Греції.
Хорагічний — такий, що стосується змагань хорегів (особа, яка готувала хор для драматичних та музичних змагань у Стародавній Греції).
Хораканг — власна назва міфічної істоти з фольклору народів Індонезії, зокрема з острова Суматра, духа лісу, що опікується певною територією та часом може бути небезпечним для людей.
1. Багатоголосе церковне співуче виконання релігійних гімнів або псалмів, характерне для протестантського богослужіння.
2. Одноголосний (або у гармонізованому викладі) духовний гімн протестантів, що виконується всіма присутніми в церкві.
3. Музичний твір для хору на релігійний текст, що відрізняється строгістю гармонії та розміреним, урочистим характером.