Значення
-
Колектив співаків, що виконують музичний твір одночасно; музичний ансамбль, що складається з таких співаків.
-
Музичний твір або частина великого вокально-інструментального твору (наприклад, ораторії, кантати), призначені для виконання таким колективом.
-
У театрі давньої Греції: група виконавців (співаків, танцюристів), що брала участь у драматичному дійстві, коментуючи події.
-
У православному храмі: місце навпроти вівтаря, де під час богослужіння розташовуються співаки та читці.
-
Перен. Про багатоголосе, одночасне звучання чого-небудь (наприклад, хор голосів, хор лайки).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. хор, р. хору, д. хорові, з. хор, о. хором, м. хорі, к. хоре
Походження слова (Етимологія)
Слово «хор» походить від грецького χορός, що спочатку означало «огороджене місце для танців». Це значення пов’язане з грецьким χόρτος («двір, подвір’я»), яке відповідає праслов’янському *gordъ («город, місто») та українському «город». Таким чином, «хор» у значенні співочого колективу розвинулося з поняття місця для хороводу.