Словник Української Мови
1. Піддавати поверхню металевих деталей (переважно циліндричної форми) обробці хоном — абразивним бруском для фінішного точної доводки з метою досягнення високої чистоти, точності форми та покращення експлуатаційних властивостей.
2. У технології обробки металів різанням — виконувати операцію тонкого шліфування (доводки) внутрішніх циліндричних поверхонь за допомогою спеціального інструменту (хона) з абразивними брусками, який одночасно обертається та здійснює зворотно-поступальний рух.
Хонінгуватися — (від власної назви «Хонінґ») у технічній термінології: піддавати поверхню металевого виробу (наприклад, циліндра двигуна) остаточній точній обробці за допомогою хонінгувального інструменту (хона) для досягнення високої чистоти, точності форми та оптимальної шорсткості.
Хонінгуватися — (переносно, рідко) ретельно, майстерно доводити щось до ідеального стану, вдосконалювати.
Хонкаку (яп. 本格) — піджанр детективної літератури, що виник у Японії в першій половині XX століття, який акцентує на логічному розслідуванні, розгадуванні загадок та інтелектуальному змаганні між автором і читачем, де головним є процес аналізу доказів і викриття злочину.
Хонкаку — стиль настільної рольової гри (НРГ), що імітує класичний детективний жанр, де майстер гри готує складну загадку, а гравці-детективи повинні розкрити злочин шляхом збору доказів, допитів та логічних міркувань.
1. (від англ. honking) — різкий, гучний звук автомобільного клаксона, що використовується як вираз протесту, невдоволення або для залучення уваги, часто в контексті масових акцій чи демонстрацій.
2. (від англ. honking) — форма громадянського протесту або вираження підтримки, коли водії транспортних засобів одночасно або протягом певного часу сигналять клаксонами.
Хонкі-тонк — музичний заклад (бар, клуб, ресторан), де відтворюється або виконується жива музика в стилі кантрі, часто з характерним звучання піаніно та інших інструментів, і де відвідувачі можуть спілкуватися та танцювати.
Хонкі-тонк — музичний стиль, піджанр кантрі-музики, що виник у подібних закладах, для якого характерні простота аранжувань, емоційний вокал, звучання піаніно, скрипки та гітари, і тексти, часто присвячені життєвим труднощам, коханню та втраті.
1. Центральна, найбільш укріплена частина (цитадель) традиційного японського замку, де розташовувалася резиденція феодала (даймьо) та його основних васалів.
2. Головна, найвища вежа (тенсю) японського замку, що є архітектурною домінантою комплексу та символом влади його володаря.
3. Назва головного корабля (флагмана) у флотах деяких японських феодальних родів або сьоґунів у період Едо.
Хонсу — один з найбільших островів Японського архіпелагу, найбільший за площею та населенням острів Японії, на якому розташовані столиця Токіо та інші великі міста.
Хонсу — в японській міфології божество, що вважається покровителем кузнечної справи, ремесел, мечів та зброї, часто ототожнюване з богом-ковалем.
Хонся — власна назва, що позначає одну з найдавніших та найвідоміших шкіл (стилів) японського меча (катана), засновану приблизно в XV столітті майстром Каміідзумі Ісено-камі Нобуцуною. Школа Хонся (або Хонся-рю) значно вплинула на розвиток мистецтва фехтування в Японії, особливо через свою підшколу Сінкаге-рю.
1. Короткий уривчастий звук, що імітує стрибок або раптовий рух; вигук, який використовують для позначення швидкої зміни дії, стану або місця, часто у віршах, дитячих іграх або командах.
2. Назва популярного танцю або музичного стилю (від англ. hop), зокрема як частина складних термінів (наприклад, “хіп-хоп”).
3. Рідкісне позначення короткої зупинки, перепочинку під час руху (перев. у діалектному вжитку).
1. Річка в Росії, ліва притока Дону, що протікає Пензенською, Саратовською, Воронезькою та Волгоградською областями.
2. Назва козацького поселення (станиці) на річці Хопер, історичний адміністративний центр Хоперського округу Області Війська Донського (нині — територія Волгоградської області Росії).
3. Історична назва вітрила особливої форми (зрізаний трикутник) на запорозьких чайках, також відомого як «казан».