drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Х

  • хибати

    1. Коливатися, гойдатися, перебувати в нестійкому положенні або рухатися з боку в бік.

    2. (переносно) Бути нетвердим у переконаннях, сумніватися, вагатися; також про щось нестійке, непевне.

    3. (розм.) Рухати, трясти, гойдати щось або когось.

  • хибатися

    1. Коливатися, гойдатися, перебувати в нестійкому положенні або рухатися з боку в бік.

    2. (переносно) Бути нетвердим у думках, намірах; вагатися, сумніватися.

    3. (заст., рідко) Рухатися, іти повільно або з труднощами; ледве пересуватися.

  • хибити

    1. Робити хиби, помилки; помилятися, грішити проти чогось.

    2. (заст.) Мати ваду, недолік; бути порочним.

  • хибитися

    1. Робити помилку, помилятися; говорити або робити щось неправильно.

    2. (рідко) Мати ваду, дефект; бути пошкодженим або неправильно зробленим.

  • хибкий

    1. Такий, що легко гнеться, згинається; гнучкий, пружний.

    2. Переносно: нестійкий, непостійний, змінний; такий, що не має твердих переконань або легко піддається впливам.

    3. Застаріле: помилковий, неправильний.

  • хибкість

    Хибкість — властивість за значенням прикметника “хибкий”; стан, коли щось є нестійким, нетвердим, несталим або легко руйнується.

    Хибкість — абстрактний іменник, що означає помилковість, невірність, неправильність (наприклад, думки, теорії, твердження).

    Хибкість — слабкість, недостатність, вада (наприклад, у характері, в аргументації).

  • хибливий

    1. Схильний до хиб, помилковий; такий, що містить у собі хибу, помилку.

    2. Ненадійний, непевний, нестійкий; такий, що може підвести, зламатися або виявитися невірним.

  • хибливість

    Хибливість — властивість за значенням прикметника “хибливий“; стан, коли щось є нестійким, нетривалим, схильним до змін або занепаду.

    Хибливість — абстрактний іменник, що позначає якість чогось мимовільного, неконтрольованого, що відбувається мимоволі (наприклад, хибливість рухів).

  • хибний

    1. Який містить у собі помилку, неправильний, невірний.

    2. Обманливий, неправдивий, несправжній.

    3. Застаріле: такий, що збиває з правильного шляху, оманливий; гріховний.

  • хибність

    1. Властивість або стан того, що є хибним; неправильність, помилковість, оманливість.

    2. Конкретна помилка, неправильне твердження або думка; неправда.

    3. У логіці та філософії — невідповідність між знанням та об’єктом пізнання, між судженням та дійсністю; неправдиве знання.