Словник Української
1. Приймати їжу, живитися, задовольняти потреби організму в їжі.
2. Отримувати, споживати продукти харчування для підтримки життєдіяльності; мати певний раціон або дієту.
3. (У переносному значенні) Живитися чимось, отримувати необхідні сили, енергію, матеріали для існування або розвитку (про організми, явища, процеси).
1. Послідовник хасидизму — релігійно-містичного течії в юдаїзмі, що виникло в XVIII столітті та наголошує на емоційній, радісній службі Богові, авторитеті цадика (праведного вчителя) та значенні кожного вчинку в повсякденному житті.
2. Представник давньої релігійно-політичної групи в Юдеї (II ст. до н.е. — I ст. н.е.), відома також як асидеї, яка боролася за чистоту юдейської віри та строге дотримання Закону.
1. Релігійно-містичний рух у юдаїзмі, що виник у XVIII столітті в Поділлі (сучасна Україна) та наголошує на емоційній, радісній службі Богові через молитву, спів, танець та безпосередню взаємодію з духовним лідером — цадиком, а не лише на інтелектуальному вивченні священних текстів.
2. Сукупність релігійних, філософських та культурних вчень, традицій і звичаїв, пов’язаних із цим рухом.
1. Стосовний до хасидизму — релігійно-містичного руху в юдаїзмі, що виник у XVIII столітті в Єврейській громаді Речі Посполитої та проповідував служіння Богу в радості через молитву, спів і танок.
2. Стосовний до хасидів — послідовників хасидизму, їхнього способу життя, культури, громади.
3. Стосовний до релігійних текстів, звичаїв, музики, одягу тощо, характерних для хасидів.
Хасіп — традиційна страва кримськотатарської кухні, домашня ковбаса з яловичини або баранини з додаванням жиру та спецій, що готується шляхом відварювання.
Хасіп — власна назва (прізвище) тюркського походження.
1. Порода службових собак, виведена на півночі Сибіру, відома щільним хутром, витривалістю та здатністю до тяглової роботи в упряжці; сибірський хаскі.
2. Розмовна назва будь-якої собаки, зовні схожої на представників породи сибірський хаскі (наприклад, маламут, самоїд).
3. У переносному значенні — про людину, яка має характерні зовнішні риси, властиві представникам цієї породи: блакитні або різнокольорові очі, виразні “підведені” очі, густе волосся.
1. Власна назва українського літературно-мистецького товариства, заснованого в Києві 1925 року, до якого входили письменники, критики та митці, що прагнули розвивати національну культуру в умовах радянської українізації; діяло до початку 1930-х років.
2. У розмовному вживанні — член або прихильник зазначеного товариства “Хатник”.
1. Який стосується хати, пов’язаний із нею; домашній, сімейний.
2. Який мешкає в хаті, живе під одним дахом; домовий, домашній (про тварин).
3. Який відбувається вдома, у сімейному колі; не публічний, приватний.
4. Який виготовлений, зроблений у домашніх умовах, не фабричний; саморобний, домашній.
5. Уживається як складова частина власних назв (наприклад, прізвищ, назв поселень).
1. Традиційне українське селянське житло, переважно з дерева, глини або саману, часто білене, з двосхилим солом’яним дахом, характерне для сільської місцевості.
2. (переносно, у літературній мові) Рідний дім, рідна оселя, символ рідного вогнища, затишку та родинного тепла.
3. (у спеціальному контексті) Назва архітектурного стилю або типу будівлі, що відтворює традиційні риси української народної хати.
Зменшувально-пестливе від “хата”: невелика, затишна хата, зазвичай з теплою, доброзичливою атмосферою.
Переносно: про рідний дім, сімейний затишок, місце, де відчувається тепло і захищеність.