1. Дія за значенням дієслова «хвастати»; нестримне вихваляння самим собою, своїми вчинками, перевагами, досягненнями, часто з перебільшенням.
2. Поведінка, вчинки або слова, що виражають таку дію; схильність до самовихваляння.
Категорія: Х
-
хвастонути
1. Різко, з силою вдарити когось або щось, завдати сильного удару.
2. Перен. Різко, категорично відмовити, відрізати, дати рішучу відсіч у розмові.
-
хвастонутися
Хвастонутися — дієслово доконаного виду, яке означає одноразову дію до “хвастатися“: похвалитися чимось, вихвалитися чимось один раз, часто з відтінком самовдоволення або незначної пихи.
-
хвастощі
Хвастощі — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області; топонім.
-
хвастунець
Хвастунець — рідкісне прізвище українського походження, утворене від загального іменника «хвастун».
-
хвастуха
Хвастуха — жіночий відповідник до слова “хвастун”, тобто жінка або дівчина, яка схильна до хвастощів, любить хвалитися, вихваляти свої (часто перебільшені) успіхи, переваги або майно.
Хвастуха — рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що вказує на характерну рису особи (схильність до хвастощів), або ж назва персонажа в фольклорі, літературі тощо.
-
хват
1. (заст.) Той, хто хватає, хапає когось або щось; той, хто займається викраденням людей.
2. (заст., перен.) Спритна, вправна, моторна людина; молодець, удалець.
3. (діал.) Сильний порив вітру, шквал; раптове, різке охоплення чимось (наприклад, холодом).
4. (діал.) Спосіб, манера хапати, тримати щось; захват.
-
хватальний
1. Який призначений для хапання, захоплення або утримання чогось, здатний хапати (про органи живого організму).
2. У лінгвістиці: який виражає значення хапання, захоплення або охоплення дії (про дієслівні префікси, форми).
-
хватальність
Хватальність — властивість живого організму, зокрема руки або щупальця, хапати, охоплювати та утримувати предмети; здатність до захоплення.