Категорія: Х

  • хвававкати

    Хвававкати — уживати слово «хвава» (діалектний варіант слова хваля, тобто хвиля) як власну назву або термін у мовленні, особливо в контексті опису морських явищ або в певних діалектах.

  • хвававкатися

    Хвававкатися — діалектне дієслово, що означає хвалитися, вихвалятися, вихваляти свої досягнення або якості, часто з відтінком пустої пихи.

  • хвала

    1. Висловлювання схвалення, визнання чи поваги; похвала, прославляння.

    2. (у релігійному контексті) Молитва, гімн або вислів, що прославляє Бога або святих; славослів’я.

    3. (застаріле) Слава, добра репутація, пошана.

  • хвалебний

    Який містить похвалу, вихваляє когось або щось; що виражає схвалення, захоплення.

    Який має мету прославляти, вихваляти когось або щось; панегіричний.

  • хвалебність

    1. Абстрактний іменник, що означає властивість або якість бути хвалебним; висловлювання схвалення, захоплення кимось або чимось; панегіричний характер висловлювання.

    2. У літературознавстві та риториці: риса художнього твору, промови тощо, що містить високе, захоплене прославляння когось або чогось; панегіризм.

  • хвалебно

    1. Прислівник до слова “хвалебний“; у спосіб, що містить похвалу, вихваляння, схвалення; вигуками, словами схвалення.

    2. У музиці: урочисто, величаво, з піднесенням (про характер виконання музичного твору).

  • хвалькувато

    1. Прислівник до слова “хвалькуватий“, що означає: з певною часткою хвастощів, із зайвою самовпевненістю або похвалькою; так, що нагадує хвалька.

  • хвальний

    1. Який заслуговує на похвалу, визнання; похвальний, доброчесний.

    2. Який містить похвалу, вихваляє кого-, що-небудь; вихвальний.

  • хвально

    1. Прислівник до слова “хвальний“; так, що заслуговує на похвалу, визнання; похвально, гідно.

    2. (уживається як предикатив) Оцінка дії як такої, що заслуговує на схвалення; похвально.

  • хван

    Хван — власна назва річки в Україні, лівої притоки Сіверського Дінця, що протікає територією Харківської області.