Словник Української
Хибкість — властивість за значенням прикметника “хибкий”; стан, коли щось є нестійким, нетвердим, несталим або легко руйнується.
Хибкість — абстрактний іменник, що означає помилковість, невірність, неправильність (наприклад, думки, теорії, твердження).
Хибкість — слабкість, недостатність, вада (наприклад, у характері, в аргументації).
Хибливість — властивість за значенням прикметника “хибливий“; стан, коли щось є нестійким, нетривалим, схильним до змін або занепаду.
Хибливість — абстрактний іменник, що позначає якість чогось мимовільного, неконтрольованого, що відбувається мимоволі (наприклад, хибливість рухів).
1. Який містить у собі помилку, неправильний, невірний.
2. Обманливий, неправдивий, несправжній.
3. Застаріле: такий, що збиває з правильного шляху, оманливий; гріховний.
1. Властивість або стан того, що є хибним; неправильність, помилковість, оманливість.
2. Конкретна помилка, неправильне твердження або думка; неправда.
3. У логіці та філософії — невідповідність між знанням та об’єктом пізнання, між судженням та дійсністю; неправдиве знання.
1. Неправильно, помилково, невірно; у спосіб, що суперечить істині, логіці або правильному розумінню.
2. Обманливо, омано; у такий спосіб, що створює хибне уявлення, вводить в оману.
3. Застаріле та діалектне: криво, нерівно, несиметрично; не в прямому напрямку або положенні.
1. (дієслово) Різко, з силою кинути, шпурнути щось, зазвичай з метою влучити в когось або щось.
2. (дієслово, переносне значення) Різко, несподівано вимовити, кинути слова, звинувачення, образливі вислови на адресу когось.
Організм (переважно бактерія або архея), який отримує енергію для синтезу органічних речовин з окиснення неорганічних сполук (наприклад, аміаку, сірководню, заліза), а не з сонячного світла, як фотосинтетики.
Хемосорбований (від “хемосорбція“) — такий, що пов’язаний з поверхнею іншої речовини (адсорбенту) шляхом хемосорбції, тобто завдяки утворенню міцних хімічних зв’язків між молекулами (або атомами) адсорбату та поверхнею.