Древослів

Словник Української Мови

Категорія: Ф

  • функціоналіст

    1. Прихильник функціоналізму — напряму в архітектурі та дизайні XX століття, що проголошує першочерговість практичної функції об’єкта, відмовляється від декоративних елементів і використовує сучасні матеріали та конструкції.

    2. Представник функціоналізму — напряму в лінгвістиці, що розглядає мову як засіб спілкування та вивчає мовні явища з точки зору їхньої ролі (функції) в комунікативному процесі.

    3. Послідовник функціоналізму — методологічного підходу в психології, соціології та антропології, що пояснює явища суспільного життя або психіки через їхні функції та корисність для системи.

  • функціоналка

    1. Розмовна назва функціонального тренування — різновиду фізичних вправ, спрямованих на розвиток сили, витривалості, спритності та координації за допомогою імітації повсякденних рухів або спеціальних комплексів.

    2. Розмовна назва залу або спортзалу, обладнаного для функціонального тренування (переважно мінімальним інвентарем: петлями TRX, гирями, медичними м’ячами, коробами для стрибків тощо).

    3. Розм. Жінка, яка регулярно займається функціональним тренуванням.

  • функціональний

    1. Який стосується функцій, призначення, діяльності когось або чогось; що виконує певну функцію, працездатний.

    2. (У математиці, техніці) Який характеризує залежність одних величин від інших; пов’язаний з функцією як математичним поняттям.

    3. (У лінгвістиці) Пов’язаний із вивченням мови з точки зору її функціонування та використання в комунікації; що розглядає мовні явища в їхній роботі.

    4. (У архітектурі, дизайні) Орієнтований на практичне призначення, раціональність та зручність використання; у чому виразно виявлена його утилітарна функція.

    5. (У медицині, біології) Який стосується функцій організму або його частин, а не їхньої структури; пов’язаний із нормальною діяльністю органу.

  • функціональність

    1. Сукупність функцій, можливостей, властивостей, якими володіє певний об’єкт, система, пристрій або програмне забезпечення; здатність виконувати призначені дії та завдання.

    2. У лінгвістиці — здатність мовних одиниць (звуків, морфем, слів, конструкцій) виконувати певну роль (функцію) у мовленні; функційний аспект мовних явищ.

    3. У математиці та інженерії — властивість об’єкта відповідати своєму призначенню та виконувати задані операції; практична придатність.

  • функціонально

    1. Прислівник до слова “функціональний” у значенні: так, що стосується функцій, призначення або діяльності чогось; з погляду виконуваних функцій.

    2. У математиці, техніці, лінгвістиці та інших науках: так, що базується на принципі функціональності; з точки зору залежності одних величин, явищ або одиниць від інших.

    3. Практично, зручно та раціонально, з урахуванням призначення та ефективності використання (про організацію чогось, дизайн тощо).

  • функціонально-вартісний

    1. (в економіці, менеджменті) Пов’язаний з методом аналізу витрат на виріб або послугу щодо його корисності (функцій) з метою оптимізації співвідношення між вартістю та якістю виконання цих функцій.

    2. (в інжинірингу, будівництві) Характеризує підхід або методологію, спрямовані на досягнення необхідних функцій об’єкта (виробу, будівлі) з мінімально можливими сукупними витратами протягом всього життєвого циклу.

  • функціонально-гармонійний

    1. (про систему, організацію, структуру тощо) Такий, що характеризується злагодженою взаємодією всіх своїх складових частин відповідно до їх призначення, що забезпечує ефективне та збалансоване функціонування цілого.

    2. (про дизайн, архітектуру, виріб тощо) Такий, що поєднує в собі раціональність, практичність (функціональність) та естетичну довершеність, внутрішню і зовнішню цілісність (гармонію).

  • функціонально-гармонічний

    1. (про архітектуру, дизайн, мистецькі об’єкти) Такий, що поєднує в собі практичну зручність, відповідність призначенню (функціональність) та естетичну досконалість, внутрішню цілісність і злагодженість усіх частин (гармонійність).

    2. (перен., про систему, процес, взаємодію) Організований таким чином, що всі його складові ефективно виконують свої завдання і знаходяться в збалансованій, безконфліктній єдності.

  • функціонально-динамічний

    1. (у наукових термінах) Який стосується одночасно функціональних особливостей та динаміки розвитку, змін певної системи, процесу чи явища; що характеризує їхню взаємодію та еволюцію в часі.

    2. (у лінгвістиці, текстознавстві) Який описує мову або текст з точки зору їхнього функціонування та внутрішніх рухомих зв’язків, що забезпечують їхню цілісність і розвиток.

  • функціонально-інваріантний

    1. (у математиці, інформатиці, системному аналізі) такий, що зберігає свою сутність, структуру або властивості при зміні форми, способу представлення або умов функціонування; незмінний щодо певних перетворень або операцій.

    2. (у лінгвістиці) такий, що стосується інваріантів (незмінних одиниць або правил) у мовній системі, які реалізуються через різні функціональні варіанти (наприклад, фонема, морфема).