Категорія: Е

Міждисциплінарна наука, що вивчає взаємозв’язок між людьми та рослинами в різних культурах, зокрема традиційне використання рослин у медицині, харчуванні, ритуалах та господарстві.

Етноархеологія — це галузь археології, що вивчає матеріальну культуру сучасних або нещодавно існувавших народів та етнічних груп з метою реконструкції способів життя, технологій, соціальної організації та поведінки людей минулого за аналогією.

1. У Стародавній Греції — верховний правитель, глава союзу племен або народів.

2. У Стародавньому Римі — титул правителя залежної від Риму області, населеної іншим народом (етносом).

3. У візантійській та середньовічній титулатурі — титул керівника військово-адміністративного округу або національної громади на чужій території.

4. У сучасному вжитку (книжн.) — видатний діяч, який очолює національний рух або є духовним лідером народу.

Етмоїдит — запалення слизової оболонки клітин решітчастої кістки (етмоїдального синусу), що є різновидом синуситу.

Етмозин — власна назва лікарського препарату (антиаритмічного засобу III класу), діючою речовиною якого є етацизин.

Етлі-унаш — власна назва давньої месопотамійської таблички з клинописним текстом, що містить один із найдавніших відомих кулінарних рецептів (приблизно 1750 рік до н. е.), знайденої на території сучасного Іраку.

Етлі-унаш — умовна назва страви (супу або рагу), рецепт якої записаний на однойменній давньомесопотамійській табличці, що готувалася з м’яса, бульйону, жиру, солоду, цибулі, часнику та інших інгредієнтів.

1. Абстрактний іменник, що означає сукупність моральних якостей, принципів і норм поведінки людини або групи, відповідність етичним (моральним) вимогам; моральність.

2. Відповідність дій, вчинків або позицій певній системі моральних цінностей, професійним або суспільним етичним стандартам; моральна правильність.

3. (У філософії) Властивість явища, дії чи судження бути предметом оцінки з точки зору добра і зла, належати до сфери моралі.