1. У Стародавній Греції — верховний правитель, глава союзу племен або народів.
2. У Стародавньому Римі — титул правителя залежної від Риму області, населеної іншим народом (етносом).
3. У візантійській та середньовічній титулатурі — титул керівника військово-адміністративного округу або національної громади на чужій території.
4. У сучасному вжитку (книжн.) — видатний діяч, який очолює національний рух або є духовним лідером народу.