Значення
- (Історія) –
У Стародавній Греції — верховний правитель, глава союзу племен або народів.
- (Історія) –
У Стародавньому Римі — титул правителя залежної від Риму області, населеної іншим народом (етносом).
- (Історія) –
У візантійській та середньовічній титулатурі — титул керівника військово-адміністративного округу або національної громади на чужій території.
- (Історія) –
У сучасному вжитку (книжн.) — видатний діяч, який очолює національний рух або є духовним лідером народу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. етнарх, р. етнарха, д. етнархові, з. етнарха, о. етнархом, м. етнархові, к. етнарху