Наука, що вивчає етногенез, культуру, побут, соціальні відносини, духовне життя та розселення народів світу; порівняльне й загальне народознавство.
Категорія: Е
-
етнологічний
1. Стосунний до етнології, властивий їй; пов’язаний з вивченням етногенезу, культури, побуту, соціальних відносин та духовного життя народів світу.
2. Побудований на засадах етнології, що ґрунтується на її методах та принципах (наприклад, про етнологічний підхід у дослідженні).
-
етнолог
Фахівець з етнології — науки, що вивчає етногенез, культуру, побут, соціальні відносини та духовне життя народів світу.
Дослідник, який займається порівняльним вивченням етнічних спільнот, їхніх характеристик та взаємодії.
-
етнокультурний
1. Пов’язаний зі специфікою культури певного народу (етносу), що відображає його національну ідентичність, традиції, мову, звичаї та духовні цінності.
2. Створений, сформований або існуючий у взаємозв’язку та взаємодії етнічних і культурних факторів.
-
етнократія
1. Форма державного правління, при якій влада належить представникам однієї, домінуючої етнічної групи, що обмежує політичні та громадянські права інших національностей.
2. Політична система або режим, заснований на домінуванні та перевагах для певної етнічної спільноти в державному управлінні, економіці та культурі.
3. Правляча верхівка, еліта, що сформована за етнічною ознакою та здійснює владу в інтересах свого народу (етносу).
-
етноконтактний
1. Пов’язаний із взаємодією між різними етнічними групами, що призводить до мовних, культурних або соціальних змін.
2. Характерний для зони, де відбувається безпосереднє спілкування та контакти носіїв різних мов і культур.
-
етноеволюційний
1. Пов’язаний з етноеволюцією, тобто з розвитком та змінами в етнічній структурі суспільства, формуванням і трансформацією етносів у історичному процесі.
2. Стосовний до наукової концепції, що вивчає закономірності походження, становлення та еволюції етнічних спільнот.
-
етнодицея
Етнодицея — філософсько-теологічна концепція, спрямована на виправдання існування та історичної долі певного народу (етносу), особливо в контексті страждань або кризових періодів, шляхом пошуку в них глибокого сенсу, провідної ролі або вищого призначення.
Етнодицея — у культурології та соціальній філософії: дискурс або ідеологічна система, що прагне захистити, утвердити та абсолютизувати цінність, унікальність і право на самобутній розвиток конкретної національної спільноти, часто у протиставленні іншим.
-
етнодисперсний
1. (про населення) такий, що розсіяний, розкиданий на певній території поза межами свого основного етнічного масиву або держави утворення.
2. (про територію) такий, на якому представники певного етносу проживають не компактно, а розрізнено, серед інших етнічних груп.
-
етнодемографія
Наукова дисципліна на стику етнології (етнографії) та демографії, що вивчає чисельність, розселення, склад, відтворення та динаміку народонаселення окремих етнічних спільнот (народів, етнічних груп) у конкретних історико-культурних та соціально-економічних умовах.