Словник Української
Етноніміка — розділ ономастики, що вивчає етноніми (назви народів, племен, родових та інших етнічних об’єднань), їх походження, розвиток, функціонування та розподіл.
Етноніміка — сукупність усіх етнонімів певної мови, території або історичного періоду.
Процес перетворення будь-якої назви (географічної, професійної, соціальної тощо) на етнонім — назву народу, народності або етнічної групи.
У лінгвістиці — процес утворення етнонімів від інших слів (наприклад, від назв місцевостей, родів занять, антропонімів).
1. Стосовний до етноніму; такий, що є етнонімом або виражає його.
2. Утворений від назви народу, етносу.
Етнонім — власна назва народу, етнічної групи або спільноти, що відображає їхню самоідентифікацію (наприклад: українці, поляки, кримські татари).
Етнонім — науковий термін у лінгвістиці та етнографії для позначення назви етносу, що протиставляється екзоніму (зовнішній назві, даної іншими народами).
Галузь музикознавства, що вивчає музичну творчість різних народів світу, її зв’язок зі звичаями, обрядами, побутом та іншими аспектами культури.
Пов’язаний з етномузикологією — наукою, що вивчає музичну творчість різних народів у її зв’язку з побутом, історією, культурою та соціальним життям.
1. Пов’язаний з мовою певного народу (етносу), що відображає його національно-культурні особливості.
2. Складений з представників одного народу (етносу), що спілкуються рідною мовою (про колектив, групу).
Етнометодологія — напрям у соціології, що вивчає звичайні, повсякденні методи (етнометоди), за допомогою яких члени суспільства створюють, підтримують та інтерпретують соціальний порядок і взаєморозуміння у своїй практичній діяльності.
1. Пов’язаний з етнолінгвістикою — наукою, що вивчає взаємозв’язок між мовою та культурою, світоглядом, етнічною історією народу.
2. Характерний для мовної ситуації певного народу або етнічної групи, що відображає її культурні особливості.
Галузь мовознавства, що вивчає взаємозв’язок мови та культури, мову як чинник етнічної ідентифікації, а також відображення в мові народної психології, вірувань, традицій та матеріальної культури.
Напрям у лінгвістиці, що досліджує мову в її етнокультурному контексті, зокрема мовну картину світу, мовну семантику та їхню залежність від культурних і соціальних особливостей носіїв мови.