Словник Української
1. Стосовний до етнодемографії — науки, що вивчає чисельність, склад, розселення та динаміку народонаселення окремих етнічних спільнот, а також взаємозв’язок етнічних і демографічних процесів.
2. Пов’язаний із демографічними характеристиками (народжуваність, смертність, міграція, вікова структура тощо) певного народу або етнічної групи.
Наука, що вивчає матеріальну та духовну культуру народів, їхній побут, традиції, соціальні відносини та етнічну історію; частина антропології.
1. З точки зору етнографії; способом, властивим етнографії, що стосується вивчення та опису етнографічних особливостей, традицій, побуту, матеріальної та духовної культури народу.
2. У відповідності до принципів, методів або даних етнографічної науки; з наукової позиції етнографії.
1. Стосунний до етнографії, властивий їй; пов’язаний з вивченням і описом етнічного складу, матеріальної та духовної культури народу.
2. Характерний для певного народу, його побуту, культури; народний, фольклорний.
Етнографізм — слово, словосполучення або мовна конструкція, що позначає предмет, явище або поняття, специфічне для побуту, матеріальної чи духовної культури певного народу, етнічної групи та відображає їх національно-культурну своєрідність.
Етнографізм — лексична одиниця, вживання якої обмежене мовною практикою певного етносу і може бути непрозорою або зовсім незрозумілою для носіїв інших мов через відсутність безпосередніх відповідників у їхній культурі (наприклад, “борщ”, “вишиванка”, “гаманець”).
Фахівець з етнографії, дослідник, який вивчає етнічні спільноти, їхню матеріальну та духовну культуру, побут, традиції та соціальні відносини.
Наукова дисципліна на стику етнології та географії, що вивчає закономірності розселення народів та етнічних груп на Землі, особливості їхнього господарської діяльності, матеріальної та духовної культури в залежності від географічного середовища.
1. Стосовний до етногенезу, тобто процесу формування етносу (народу, народності, нації); що стосується походження та ранньої історії етносу.
2. Пов’язаний з вивченням походження народів, їхніх генеалогічних зв’язків та етнічної історії.
Процес формування етносу (народу, народності, нації) та його основних етнічних характеристик — мови, культури, самосвідомості, території розселення.
Розділ етнології та антропології, що вивчає походження народів, їх ранню історію та взаємозв’язки.
1. Стосовний до етноботаніки — науки, що вивчає взаємозв’язок між людьми та рослинами в різних культурах, зокрема традиційне використання рослин у медицині, харчуванні, ритуалах та господарстві.
2. Пов’язаний із традиційними знаннями, віруваннями та практиками певного народу або етнічної групи щодо рослинного світу.