Словник Української
1. (в етнографії) обряд посвячення хлопчика в чоловіки, що існував у деяких народів і супроводжувався випробуваннями, навчанням та присвоєнням нового імені.
2. (переносно) суворе випробування, ініціація, яке має перевірити готовність людини до чогось або прийняття її до певного кола.
1. Органічна сполука, найпростіший ненасичений вуглеводень, що належить до класу алкінів; має хімічну формулу C₂H₂ та містить потрійний зв’язок між атомами вуглецю; за звичайних умов — безбарвний газ, легший за повітря, що застосовується для зварювання металів (оксиацетиленове полум’я) та в органічному синтезі; синонім — ацетилен.
2. Власна назва (ім’я) чоловічого роду, що вживається переважно як літературний або історичний антропонім.
Етимізол — синтетичний лікарський препарат, що належить до групи аналептиків; стимулятор дихання та центральної нервової системи, який застосовувався переважно в другій половині ХХ століття.
Етимізол — діюча речовина (етиметилгідроксипіридин сульфокислота) однойменного препарату, хімічна сполука з кодом ATC R07AB30.
1. Початкова форма слова, від якої воно походить історично; слово, що є джерелом іншого слова через фонетичні та семантичні зміни.
2. У лексикографії — слово, наведене в словниковій статті як вихідне для пояснення походження та історичного розвитку заголовного слова.
1. Розділ мовознавства, що вивчає походження слів, їхню первісну структуру та значення, а також історичні зміни в їхній формі і семантиці.
2. Походження конкретного слова або морфеми, встановлене шляхом наукового дослідження; історія його виникнення та розвитку.
1. З точки зору етимології; стосовно походження слова або його історичного розвитку.
2. Відповідно до законів етимології; на основі етимологічного аналізу.
1. Стосунний до етимології, тобто до походження слів та розвитку їхньої форми й значення.
2. Заснований на методах етимології, пов’язаний з дослідженням походження слів.
1. Мати або отримувати певне етимологічне пояснення, походження; виводитися від якоїсь мовної форми.
2. Бути предметом етимологічного аналізу, дослідження; ставати об’єктом для встановлення походження слова.
Встановлювати походження слова, виявляти його етимологію, тобто первісну форму та значення, а також його споріднені зв’язки з іншими словами в межах однієї мови чи в інших мовах.
Давати пояснення походження слова, часто з елементами гіпотетичного міркування або народної етимології.