етимон

[ɛtɪmon] Іменник

Буква:Е

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Початкова форма слова, від якої воно походить історично; слово, що є джерелом іншого слова через фонетичні та семантичні зміни.

  2. (Лінгвістика) –

    У лексикографії — слово, наведене в словниковій статті як вихідне для пояснення походження та історичного розвитку заголовного слова.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. етимон, р. етимона, д. етимонові, з. етимон, о. етимоном, м. етимоні, к. етимоне

Більше записів