Значення
- (Лінгвістика) –
Початкова форма слова, від якої воно походить історично; слово, що є джерелом іншого слова через фонетичні та семантичні зміни.
- (Лінгвістика) –
У лексикографії — слово, наведене в словниковій статті як вихідне для пояснення походження та історичного розвитку заголовного слова.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. етимон, р. етимона, д. етимонові, з. етимон, о. етимоном, м. етимоні, к. етимоне