1. (Про предмети, тіла) Такий, що розпростертий, розтягнутий на плоскій поверхні, часто з відтінком значення розплющений, розплесканий.
2. (Перен., про людину) Надмірно втомлений, знесилений, що лежить без руху; розвалени́й.
розпластаний
Буква
Приклади:
Приклад 1:
— “Може бути, — згодився безтурботно, пустивши проз вуха її наїзд: надто зосереджений був на шкiцевi: — це з одної польської пiсеньки, я колись почув, запам’ятав собi”); низ живота їй цнотливо затуляв розпластаний, густо заштрихований котик — ну, з котиком усе було ясно, котиком був вiн сам (“Ось тут ти й попалась! — зблиснув очима ледь не зловтiшно, почувши, що вона за схiдним гороскопом — Миша: — Тому що я — Кiт!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
ÅËÅÃ²ß Ç Ê²ÒÍÈÊÎÌ у весняних квітах стоїш чекаючи у літніх квітах стоїш чекаючи стоїш чекаючи в осінніх квітах у сніговому заметі стоїш сама як стебло очікування на квітку весни літа осені на отій латочці піску на отій крихітній грядці де хіба може приземлитися метелик з мондріанівським візерунком перестиглий стручок дощу золоті павучки сонцепаду жовтий листок з далекого дерева розпластаний сокіл вітру ще з дальшої батьківщини зірчасті десанти зими згублена сльоза яку не підняти довгий рік обходиш межі городця хоч можеш взяти його на долоню яка давно не знає дружнього потиску яка давно не знає вуст мужчини взяти з корінням бадиллям суцвіттям І. Калинець. Невольнича муза ~46 з усіма пахощами зерням хоч можеш сама як бджілка як легіт предовгими пальцями які призабули чутливість клавішів друкарської машинки і піаніно які вже забули вплітати у волосся дочки стрічку отими предовгими пальцями запиляти кожен золотавець сердечка квітів весняних літніх осінніх хоч можеш помістити весь зільник на білому городці паперу і будуть римуватися поміж собою ярі квіти і квіти пізні розпуклі пупляхи і зів’ялі пелюстки надія і відчай сподівання і розпука слова що не сусідують у словнику рим квіти що не зацвітають водночас кольори що кричать стикаючись ліктями поняття полярні на глобусі логіки тільки нам відкрилася їх спорідненість братерство звучання кровність лексики всупереч поетикам квітникарства кожний конверт відчиняю мов скупар аби не згубити бодай пилинку аромату квітів весняних літніх осінніх 10.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”