Словник Української Мови
Буква
1. Приводити в дію, умисно викликати горіння чогось; підпалювати.
2. Викликати сильне почуття, захоплення, ентузіазм у комусь; надихати, розпалювати.
3. Роздразнювати, збуджувати (часто про почуття, бажання, конфлікт).
4. У техніці: ініціювати процес горіння паливної суміші в двигуні внутрішнього згоряння за допомогою електричної іскри.
Приклад 1:
Потім на команду Грицько відкрив патрон і насипав на ранку цілий заряд пороху, але запалювати вагався (ану ж, як одірве геть ногу) і одмовляв від цієї, хоч і вірної, але тяжкої операції. Зійшлись на тім, що Григорій половину пороху струснув, а половину таки запалив.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”