Словник Української Мови
Буква
1. Сильно нагріти, розжарюючи вогонь, полум’я або щось, що горить; зробити інтенсивнішим горіння.
2. Викликати, спровокувати сильне почуття, стан або явище (наприклад, розпалити ненависть, суперечку, інтерес).
3. Роздратувати, розлютити, призвести когось у стан сильного збудження або гніву.
Приклад 1:
Вогню нічим було розпалити, бо у Наталки теж не було сірників (не здумала, як ішла), — то ж сиділи так… Розвиднялось. Веремія вщухла.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Приклад 2:
А мені говорила, що хоче розпалити своєю душею сей type antique та вивести його з класичної рівноваги. У Ганнусі збиралося в деяких днях більше дівчат, і вона вчила їх рисувати.
— Невідомий автор, “038 Kobilianska Olga Valse Melancolique Klasika Ukrayinskoyi Lit”
Приклад 3:
Архієрей же, надіючись на Бога, велів вогонь великий розпалити перед усіма, і, звівши руки до Неба, помо- лився, кажучи: “Прослави Ім’я Твоє, Христе Боже!” І це промовивши, поклав книгу Євангелії Святої на вогонь, і не згоріла Книга. Як усі дрова прогоріли і вогонь вгас, знайшли Євангеліє цілим і нітрохи вогнем не- a 198b Жиленко І. В.пошкодженим.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”