Словник Української Мови
Буква
1. Покрити водою, залити водою якусь територію, поверхню або об’єкт; спричинити повінь.
2. Розпалити, розігріти вогонь у печі, каміні тощо, щоб нагріти приміщення.
3. Розпочати інтенсивний вогонь з різних видів зброї по якійсь цілі або території.
4. Засипати, закидати щось у великій кількості (переносно).
Приклад 1:
Йому стало легше, і він заговорив скоро: — Скажу панам, що не було ніякої ради: ані їсти що, ані в хаті затопити, ані віпрати, ані голову змити, ані ніц! Я си кари приймаю, бо-м завинив, та й на шибеницу!
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Щоб цього не трапилося, цар звелів побудувати складну гідротехнічну систему, за допомогою якої можна було швидко затопити всю низину довкола міста. Навуходоносор II спорудив парадний в’їзд у Вавилон — облицьовані синіми кахлями й прикрашені рельєфними фігурками биків, левів та єдинорогів Ворота богині Іштар.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
А дома ж то старенька i усе собi немощна, не здужала пiднятись i у печi затопити. Лихо та й годi нашiй Марусi!
— Самчук Улас, “Марія”