занепадництво

1. Ідейно-естетична течія в літературі та мистецтві кінця XIX — початку XX століття, що характеризувалася песимізмом, відчуттям кризи культури, втечею від соціальної дійсності в світ індивідуальних переживань, культом краси, нерідко з елементами аморалізму та мистецького елітаризму; декадентство.

2. Загальне означення настроїв, світогляду або поведінки, сповнених песимізму, розпаду духовних сил, байдужості до суспільних ідеалів; схильність до упадництва.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |