Словник Української Мови
Буква
Загинути внаслідок падіння у воду та неможливості залишатися на її поверхні, піти на дно.
Стати причиною власної загибелі у воді, втопити себе.
Перен. Повністю зануритися, віддатися якомусь заняттю, почуттю, стану (наприклад, у думки, смуток, розкоші).
Приклад 1:
QUID EST VIRTUS?1 Трудно покорити гнѣв и прочіи страсты, Трудно не отдать себе в плотяніи сласты, Трудно от всѣх и туне снести укоризну, Трудно оставить свою за Христа отчизну, Трудно взять от земли ум на горы небесны, Трудно не потопитися в міра сего безднѣ. Кто может побѣдить всю сію злобу древну, Се цар — властитель крѣпок чрез силу душевну.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Ти, гетьмане, можеш робити з нами усе, що завгодно: накажеш нам потопитися — і ми потопимося, звелиш знову іти до Угорщини — і ми знову попхаємося туди, бо ти наш гетьман, тебе ми над собою проголосили, вище за тебе тепер для нас лише Бог. Ми твоє військо, і ми у твоїй волі.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”