drevosliv.com

Словник Української

Позначка: інше

  • єва

    1. Власна назва першої жінки, створеної Богом за біблійним переказом, праматір всього людсьтва; дружина Адама.

    2. Перен. Жінка, яка спокушає, зваблює чоловіка (часто з відтінком осуду).

    3. Рідкісна власна назва жіночої особи (особове ім’я).

  • вимаглювати

    1. (дієслово) Намагатися отримати щось від когось наполегливими проханнями, вимогами, часто настирливо та з докорами; випрошувати, виблагати.

    2. (дієслово, переносне значення) З великими труднощами, наполегливістю домагатися чогось, добиватися чогось.

  • вилягти

    1. Про тварину: народити дитинчат (зазвичай про багатоплідних ссавців).

    2. Розм. Про людину: народити двох або більше дітей одночасно.

    3. Діал. Відлежатися, пролежати певний час.

  • глуз

    1. (діал.) Розум, кмітливість, здатність розуміти і мислити; глузд.

    2. (діал.) Здоровий глузд, практичний розум; тверезість мислення.

    3. (діал.) Увага, уважність, концентрація на чомусь.

  • їсточки

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “їстоньки”, яка сама є зменшувально-пестливою формою до “їсти” — вживається для вираження ніжності, заохочення дитини до їди або позначення самої їжі у зворушливому контексті (наприклад, “з’їж ложечку їсточок”).

    2. (у прямому значенні) Дуже мала кількість їжі; крихта, часто з відтінком зменшеності та ніжності.

  • їстоньки

    1. (діал., зменш.-пестл.) Їстівні речовини, їжа, продукти харчування, особливо ті, що вживаються в невеликій кількості або мають приємний смак.

    2. (перен., розм.) Щось приємне, бажане, що сприймається як “ласівка” для розуму або почуттів.

  • їстки

    1. (іст.) Місцева назва села Івківці в Хмельницькій області, що вживалася в історичних документах та усній традиції.

    2. (іст., мн.) Назва однієї з гілок давнього українського шляхетського роду Язловецьких гербу Абданк, що володіла поселенням Їстки (Івківці).

  • їй-право

    1. (у кримінальному праві) право особи, якій завдано матеріальної або моральної шкоди злочином, на відшкодування цієї шкоди шляхом пред’явлення цивільного позову в кримінальному провадженні.

    2. (заст., іст.) право власності або користування, що належить жінці (особливо удові) на майно, отримане від чоловіка або спадковане після нього.

  • їй-богу

    1. Вигук, який виражає запевнення, обітницю або клятву, вживається для підсилення сказаного та надання йому більшої переконливості.

    2. Вигук, що виражає здивування, досаду або інше сильне почуття.

  • їй-бо

    1. (заст.) Вигук, що виражає клятву, запевнення або підсилення сказаного; відповідає сучасним “чесно”, “справді”, “клянуся”.

    2. (заст., у ролі частки) Вживається для емоційного підсилення висловлювання, надаючи йому відтінку запевнення або клятвеності.