1. (у кримінальному праві) право особи, якій завдано матеріальної або моральної шкоди злочином, на відшкодування цієї шкоди шляхом пред’явлення цивільного позову в кримінальному провадженні.
2. (заст., іст.) право власності або користування, що належить жінці (особливо удові) на майно, отримане від чоловіка або спадковане після нього.