їй-богу

Приклад 1:
Безперечно, десь були і заздрість, і зловтіха, й обережництво, і робота ліктями, але це, їй-Богу, не процвітало, не культивувалося. Пошлюся хоча б на спогади Ірини Жиленко «Homo feriens».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Я вчо­ра од­но­го бив-бив та ще й пей­си вир­вав… – їй-богу?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Їй-богу, гарно буває іноді кинути людський образ та й зробитися благонаміреним, невинним бобирцем у болоті або ж тихим, мирним волом чи коровицею та й піти собі на зелену пашу!..» Він пішов до своєї кімнати і заснув так любо, як, мабуть, ніколи за останніх трьох років. III Андрієві так сильно сподобалося «коров’яче життя на зеленій паші», що другого дня він зранку не одходив од матері.
— Тютюнник Григорій, “Вир”