1. (діал., зменш.-пестл.) Їстівні речовини, їжа, продукти харчування, особливо ті, що вживаються в невеликій кількості або мають приємний смак.
2. (перен., розм.) Щось приємне, бажане, що сприймається як “ласівка” для розуму або почуттів.
їстоньки
Буква
Приклади:
Приклад 1:
1891 Зозуля і Півень — Як ти співаєш, Півне, веселенько… — А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя, Виводиш гарно так і жалібненько, Що іноді аж плачу я… Як тільки що почнеш співати, Не хочеться й пшениченьки клювати, — Біжиш в садок мерщій… — Тебе я слухала б довіку, куме мій, Аби б хотів співати… — А ти, голубонько, ти, кралечко моя, Поки співаєш на калині, То й весело мені, і забуваю я Свою недоленьку, життя своє погане Та безталанне… А тільки замовчиш Або куди летиш, — Заниє серденько, неначе на чужині… І їстоньки — не їм, і питоньки — не п’ю Та виглядаю все Зозуленьку мою. Як гляну на тебе — така ти невеличка, Моя перепеличко, А голосочок-то який!… Тонесенький, милесенький такий… Куди той соловей годиться?
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 2:
Топченко галантно розшаркався i, беручи Лесю пiд руку, промовив: — Прошу до буфету… Може, ви вже й їстоньки хочете? — Їстоньки я не хочу, — сказала Леся.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”