глуз

Приклад 1:
та хоч наш пан сот­ник, Ми­ки­та Ула­со­вич, i не мав дев’ятої клеп­ки, та ще та­ки стiльки глуз­ду ста­ло, щоб ро­зiб­ра­ти, що ко­ли, ка­же, не пiп, то й не ми­кай­ся в ри­зи. Зов­сiм не тя­мив дi­ла, так i не ве­ре­ду­вав вже нi­чо­го, не так, як наш ге­не­ральний суд­дя, не­хай царст­вує!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 2:
Він уже запитував насмішкувато, а наостанку ще й додавав глуз­ливо: «Маладєц!» Ешелон-бо доходив своєї мети. І так само з кожною новою зупинкою все більше бу­ло розпуки і гніву в отім: «Бережеш-ш?
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”