Позначка: інше

1. Представниця східної гілки германського племені готів (остготів), яка у III–VI ст. н.е. мешкала спочатку в Причорномор’ї, а згодом у Північній Італії, де створила власну державу (Остготське королівство).

2. Жінка або дівчина з племені остготів.

1. (італ. ospedale) Історичний термін для позначення лікарні, шпиталю або притулку для хворих та нужденних, що використовувався в середньовічній Італії та інших європейських країнах; часто був частиною монастирського комплексу.

2. Власна назва конкретних історичних медичних чи благодійних закладів, наприклад, відомий “Оспедале дельї Інноченті” (Ospedale degli Innocenti) у Флоренції — дитячий притулок, заснований у XV столітті.

1. (історичне) У Стародавньому Римі — заклад для прийому та розміщення іноземних послів та офіційних делегацій на державний кошт; прототип сучасного готелю для дипломатів або державного гостьового будинку.

2. (історичне, переносне) Місце, де надають притулок, гостьовий дім; пристановище.

1. (література) Поетичний псевдонім шотландського поета та перекладача Джеймса Макферсона (1736–1796), під яким він опублікував збірку епічних поем, виданих за давні кельтські твори легендарного барда Ойсіна.

2. (література) Герой та уявний автор циклу епічних поем, створених Джеймсом Макферсоном, що належить до персонажів кельтської (ірландської та шотландської) міфології.

3. (переносне) Символ меланхолійної, елегійної поезії, що звертається до героїчного минулого, природи та трагічних почуттів, характерної для європейського предромантизму.

Власна назва одного з найбопулярніших італійських десертів, тістечка з двох шарів мигдалевого бісквіту (меренги), просочених кавовим сиропом і з’єднаних вершково-маскарпоневого кремом, зверху часто посипане какао-порошком.

1. Скорочена форма від “особа”, що вживається переважно в офіційних документах, анкетах або таблицях для позначення відповідного розділу, колонки тощо, де зазначаються дані про людину.

2. Рідкісне вживання як самостійного іменника у значенні “особа”, “людина” (застаріле або стилізоване).

1. (діал.) Стати солоним, насиченим сіллю; набратися солоності (про воду, їжу тощо).

2. (перен., діал.) Набратися досвіду, розуму, життєвої мудрості; стати спритним, кмітливим.

1. (дієслово) Стати темним, потьмяніти, втратити яскравість або прозорість (про повітря, простір, небо тощо); оповитися сутінками, смерком.

2. (дієслово, переносне значення) Стати похмурим, сумним, затьмареним (про настрій, думки, обличчя тощо).

1. (діал.) Стати темним, похмурим; потьмяніти, затемнитися (про небо, погоду).

2. (перен., діал.) Похмуріти, насупитися; втратити ясність, світлість (про вираз обличчя, погляд).

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Білоцерківському районі Київської області.

2. (заст., діал.) Ті ж самі, що й осмолки — залишки, вичавки, відходи після вичавлювання олії з насіння (наприклад, льону, конопель), що використовувалися як корм для худоби або паливо.